Поради батькам

Поради батькам

Поради батькам

1.Поради батькам з розвитку мови 

2.Розвиток мовлення за схемою 

Шановні батьки!

     Ми цілком поділяємо вашу зацікавленість у вихованні та навчанні дітей, їх всебічному розвитку. Сподіваємося, що спільними зусиллями віднайдемо шляхи розв'язання завдань, що стоять перед нами - дорослими, які опікуються дитиною.

    Пропонуємо нову форму співпраці - інформаційно-консультативний центр.

       Маємо надію, що поради фахівців закладу допоможуть налагодити партнерські стосунки, узгодити розклад життєдіяльності дитини в сім'ї та дошкільному закладі, зробити його взаємодоповнюючим. Сподіваємося актуалізувати педагогічний потенціал кожної родини.

      Ми підтримаємо вашу упевненість у своїх педагогічних можливостях!

   У Консультативному центрі батьки мають змогу отримати відповіді на свої запитання, розвіяти тривоги і сумніви, запевнетися у правильності своїх виховних дій або, зрозумівши їх хибність, скоригувати виховний процес у сім'ї.

  

„Здорова людина – найдорогоцінніший витвір природи”    Томас Карлейль 

Здоров΄я – це не тільки відсутність захворювань, травм, фізичних дефектів. Здоров΄я – більш широке поняття, під яким розуміють стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя. Здоровим можна вважати лише того, хто здібний до трудової та творчої діяльності, до повноцінного виконання соціальних функцій, до розвитку духовних здібностей. Всім відомо, що основи здоров΄я закладаються в період раннього та дошкільного дитинства, то ж збереження, формування та зміцнення здоров΄я кожного малюка є пріоритетним завданням суспільства, родини та дошкільного навчального закладу. Для реалізації цього завдання особливо важливо сформувати ставлення до власного здоров΄я і знання про нього, оздоровчі уподобання, інтереси, потреби та життєві звички. Феномен здоров΄я був предметом дослідження багатьох учених і розглядався у кількох аспектах: філософському, медико-біологічному, соціально-педагогічному. Категорію „здоров΄я” дослідники визначають як інтегративну якість повноцінного гармонійного людського буття в усіх його вимірах та аспектах. 

Дошкільний вік ваших дітей – це важливий період для виховання й розвитку тих умінь і навичок, які слугуватимуть їх здоров΄ю все життя. І не менш важливий період для закладання підвалин міцного здоров΄я, здорової психіки, моральної стійкості, гармонійного розвитку, уміння і потреби саморозвитку. Дитині необхідні розумні правила і обмеження, які поступово з΄являються в їхньому житті. Соціальне спілкування, їх розвиток неможливі без передачі їм батьківських знань. Саме батьки закладають основи життєвої компетентності своєї дитини, допомагають своїм чадам опановувати складну науку життя.
Здоровий спосіб життя для дітей дошкільного віку визначається такими параметрами:
- дотримання режиму дня;
- належне оволодіння культурно-гігієнічними навичками;
- раціональне харчування та культура споживання їжі;
- дотримання рухового і повітряного режимів;
- режим активної діяльності та відпочинку;
- профілактичні заходи для збереження здоров΄я;
- духовний розвиток і гармонійні стосунки з довкіллям та із самим собою;
- душевний комфорт і психологічна рівновага.
Здоровий спосіб життя – це сформованість психологічної установки на збереження, зміцнення та примноження власного здоров΄я та здоров΄я оточуючих, активна діяльність індивіда в цьому напрямку.
Здоровий спосіб життя – не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, адекватна поведінка у різноманітних ситуація.
Навчити дитину змалечку берегти своє здоров΄я - завдання батьків. Наш валеологічний порадник допоможе Вам виховати у дитини  прагнення бути здоровим, дорожити здоров΄ям та цінувати його. 

БАТЬКИ - ПРИКЛАД ДЛЯ ДІТЕЙ.

1. Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до власного здоров΄я.
2. Ведіть здоровий спосіб життя.
3. Займайтесь фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку та потребу в цьому.
4. Практикуйте вдома певну систему оздоровлення всіх членів родини, в тому числі й дитини.
5. Налагодіть у сім΄ї активно-динамічний відпочинок.
6. Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям бережливе ставлення до навколишнього середовища.
7. Пам΄ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині.
8. Не паліть і не пийте спиртних напоїв у присутності дітей. Пам'ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії в дитячому садку.
9. Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам.
10.Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя.
11.Застосовуйте вдома різні профілактично - корекційні вправи з олівцями, скакалками та іншими підручними предметами.
12.Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров΄я:
- виконувати різні фізичні вправи;
- правильно харчуватись;
- загартовуватись;
- спілкуватися з друзями;
- дотримуватися особистої гігієни;
- дотримуватися режиму дня;
- знаходити час для розваг на свіжому повітрі, дивитися цікаві телепередачі, користуватися бібліотекою і т. д. 

ГІГІЄНА 

1. Дотримуйтесь завжди правил гігієни та привчайте до цього дитину.
2. Не забувайте, що правила особистої гігієни пов΄язані з усіма видами діяльності і відпочинку дітей. Особиста гігієна – це піклування про чистоту тіла, одягу, взуття.
3. Систематично контролюйте якість виконання культурно-гігієнічних завдань.
4. Виконання дітьми культурно-гігієнічних навичок супроводжуйте відповідною мотивацією.
5. Розвивайте у дітей вміння та навички догляду за тілом.
6. Привчайте дитину правильно чистити зуби.
7. Слідкуйте, щоб дитина мила руки перед прийманням їжі, після туалету, повернення з прогулянки, ігор із тваринами та завжди, коли руки брудні.
8. Привчайте дітей мити ноги не тільки перед нічним сном, але й перед денним, особливо влітку.
9. Регулярно зрізайте нігті на руках і ногах, тримайте їх у чистоті.
10.Зачісуйте волосся дитині її власним гребінцем. Мийте волосся не рідше ніж раз на тиждень.
11.Одягайте дитину в одяг, який пропускає повітря і вологу.
12.Косметичні засоби, які ви використовуєте з гігієнічною або лікувальною метою, повинні відповідати віку дитини. 

ХАРЧУВАННЯ

1. Пам΄ятайте, що раціональне харчування – одна з основних умов здоров΄я людини, її довголіття, плідної праці.
2. Поєднуйте у їжі, в правильному співвідношенні речовини, які входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, воду.
3. Дотримуйтесь режиму харчування. Зумійте переконати свою дитину споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вона не любить, але які для неї необхідні й корисні.
4. Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, коли вона попросить їсти. Ласкаво поясніть, що їсти треба у відведений для цього час.
5. Давайте тільки ту кількість їжі, яку дитина з΄їдає із задоволенням.
6. Утримуйтесь від розмов про те, що дитина мало або майже нічого не їсть, бо вони шкідливі.
7. Дотримуйтесь навичок гігієни харчування і виробляйте їх у дітей.
8. Пам΄ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися виделкою, ложкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі.
9. Підкреслюйте необхідність добре пережовувати їжу, не вживати надто гарячої чи холодної страви, не відкушувати великих шматочків, жувати із закритим ротом.
10.Не забувайте, що найкориснішими є ті овочі і фрукти, які властиві нашому регіону, ростуть у наших садах.
11.Серйозним недоліком харчування є „прихований голод” – дефіцит йоду, який може привести до незворотніх процесів в організмі дитини. Вживання в їжу йодованої солі – вихід з даної ситуації.
12.Їжу завжди тримайте закритою, особливо в літній період.
13.Не слід вживати в їжу продуктів глибокого замороження, незнайомих грибів, продуктів з великим вмістом солі, недостатньо прожарені або проварені м΄ясо, рибу, сиру воду. 

ЕМОЦІЙНИЙ КОМФОРТ 

1. Створюйте в сім΄ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з нею.
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні вияви дитини.
4. Задовольняйте природну потребу дитини в емоційній безпеці.
5. Вчіть дитину дотримуватись порядку, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій.
6. Запобігайте виникненню депресивних станів.
7. Формуйте в дітей відчуття власної досконалості (усвідомлення образу „я”, самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування), потребу в постійному самовдосконаленні.
8. Наповніть свою душу й серце любов΄ю до всіх і до всього. Передавайте це дітям. Більше всміхайтеся. Це запорука здорової сім΄ї, особистого здоров΄я – вашого й ваших дітей.
9. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу.10.Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.
11. Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ.
12. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок. 

13. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні.
14. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить.
15. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги.
16. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!
17. Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей.
18. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх.
19. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитини певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є.
20. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.
21. Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.
22. У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу.
23. Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов΄язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе.
24. Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав΄язливій формі) можливі варіанти подолання тих, чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині.
25. Виховуючи дитину, не забувайте про її темперамент та особливості психічних проявів у зв΄язку з цим. 

ЗАГАРТУВАННЯ

1. Використовуйте природні засоби оздоровлення та загартовування.
2. Загартовуйтесь разом з дитиною.
3. Пам΄ятайте, що загартовування впливає на загальний стан здоров΄я та поведінку дітей, дає позитивний результат тоді, коли гартувальні процедури проводяться в певній послідовності, чітко дозовані й систематично повторюються.
4. Не забувайте, що систематичне загартовування допомагає організму боротись із захворюванням, особливо із застудними.
5. Домагайтеся розуміння дітьми настанови: усьому свій час. Привчайте дітей дотримуватись рухового й повітряного режимів, постійного часу сну та приймання їжі.
6. Забезпечуйте щоденне перебування дітей на повітрі, відповідність їхнього одягу погоднім умовам.
7. Здійснюйте загартовування сонячним промінням. Тривалість прийняття сонячних ванн від 3-4 хвилин до 15 хвилин.
8. Проводьте водні процедури (обливання ніг та тіла, вологе обтирання рукавичкою або рушником).
9. Не забувайте, що ходіння босоніж – це засіб загартовування організму та зміцнення здоров΄я.
10. До ходіння босоніж дитину треба привчати із раннього віку. Починати улітку за температури повітря, не нижчої від 24 градусів.
11.Поєднуйте ходіння босоніж зі щоденними ваннами для ніг, поступово знижуючи температуру води.
12.Пам΄ятайте, що гарячий пісок і асфальт, гостре каміння та шлак, соснові шишки й голки діють на дитячий організм, як сильні подразники, а теплий пісок, м΄яка трава – заспокійливо. 

Роль сім'ї в розвитку мовлення дитини 

Фізичне, психічне та інтелектуальне виховання дитини починаєть­ся в ранньому дитинстві. Усі навички, в тому числі правильного мов­лення, формуються в сім'ї. Мовлення дитини формується на прикладі мовлення рідних та близьких їй людей: матері, батька, дідуся, бабусі, старших сестер та братів. Існує думка про те, що мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціального втручання та допомоги до­рослих, начебто дитина сама, поступово оволодіває правильною вимо­вою. Насправді ж, невтручання в процес формування дитячого мовлення,  майже завжди стає причиною відставання в розвитку. Мовленнєві недоліки, що з'явилися в дитинстві, з великими труднощами перебо­рюються в наступні роки. Саме тому важливо, щоб у родині були ство­рені умови для формування мовлення дитини, починаючи з раннього віку. Дуже важливо, щоб маля чуло правильне, чітке мовлення, на прикладі якого формуватиметься його особисте. 

Недоречно і навіть небажано говорити з малюком його ж мовою, повторюючи спотворені слова (дитина часто чує «диви» замість «ди­вись», «маєнький» замість «маленький», «мольоцько» — «молочко» тощо), це може гальмувати розвиток мовлення. 

Особливо чітко потрібно вимовляти незнайомі, нові для дитини, а також багатоскладові слова. Звертаючись безпосередньо до дитини, ви спонукаєте її до відповіді, а вона уважно прислухається до вашого мовлення. 

Батьки повинні привчати дитину дивитися прямо на того, хто гово­рить, тоді вона полегшено перейме правильну артикуляцію. 

Причини затримки мовлення 

Перша причина. Домінування процесу розуміння мовлення співрозмовників пригнічує процес активної мовленнєвої діяльності дитини. Вона здатна показати рукою, вказати поглядом, поворотом голови безліч речей, про які її запитують, правильно виконати вказівки дорослого. А той очікує від неї появи перших слів, покладаючись на те, що вона розуміє їх, і не переймаючись потребою створення ситуацій предметної дії. Коли малюк активний у різних життєвих проявах, зацікавлено та з розумінням слухає дорослого, то зрештою він заговорить. Це, найімовірніше, буде «прорив» мовленнєвої активності, що приємно здивує тих, хто поруч із ним.

Друга причина. Етапи оволодіння дитиною словами-назвами тривалий час є незмінним. Дорослі просто називають предмети та об'єкти, які викликають у неї інтерес, і зовсім не пояснюють їхніх ознак та властивостей, не показують, як можна діяти з ними. Розповіді, бесіди, читання творів художньої літератури, спільні ігри з малюком лише поодинокі.

Третя причина. Батьки вважають, що прояви їхньої любові забезпечать повноцінний мовленнєвий розвиток дитини, і вживають лагідні слова до неї протягом перших двох років. Вони не усвідомлюють, що суто емоційне спілкування (як вид діяльності) має домінувати значно коротший відтинок часу.

Четверта причина. Велика кількість іграшок, яких у дитини стає дедалі більше, захоплює її. Дитині досить звичайного маніпулювання ними, причому вона проявляє лише звукову активність. Задоволені й дорослі, вважаючи, що малюк уже здатний бавитися сам, не набридає їм, і що з окремих звуків неодмінно вийдуть слова.

П'ята причина. Поява дитячих слів — цілком закономірний процес. Дитина ще не здатна вимовити слово так, як воно звучить в устах дорослого. Розвиненість м'язів її артикуляційного апарата ще не досконала, що й призводить до спотворення, заміни, пропусків звуків. Дитячий же варіант слова розчулює, захоплює дорослих і вони, щоб продовжити свій емоційний стан чи викликати таку саму втіху у знайомих чи родичів, вживають це слово у власному мовленні. Тож дитина має спотворений зразок для наслідування і не відчуває потреби в удосконаленні своєї звуковимови.

Шоста причина. «Зчитуючи» жести, звукокомплекси, міміку дитини, батьки розуміють усе це й ураз задовольняють її потреби. Отже, для неї не актуалізується потреба докладати мовленнєвих зусиль.

Сьома причина. Дорослі переважно доглядають за малюком, а мовленнєвому спілкуванню з ним не надають належного значення та ваги. Його голосові реакції залишаються поза увагою й без відповіді, стимулу до їх активізації та розвитку немає. Отже, збіднене мовленнєве середовище перешкоджає мовленнєвому зростанню дитини. Але ж вона не має іншого способу навчитися говорити, як лише наслідуючи мовлення дорослих. 

Що провокує стрес у дитини?

Значною мірою відрив від матері, адже мама – це головне, що було у малюка, вірніше , є і буде… Точніше, це просто «три кити», що утримують на собі малюка.

І раптом… раптом мама залишила його. Узяла й «обміняла»на роботу і цим «перекрила кисень». Його неповторна мама у світі знайшла собі якусь роботу і кинула його напризволяще серед жахливої нової обстановки і незнайомих йому дітей , яким немає діла до нього. І щоб у цій новій обстановці протриматись, йому необхідно тут поводитися не так, як удома. Але він не знає цієї нової форми поведінки і через це страждає, боячись, що щось зробить не так. А страх  підтримує стрес, і утворюється хибне коло , яке, на відміну від усіх інших кіл, має точний початок – відрив від матері, розлука з матір’ю.

Отже, розлука – страх – стрес – зрив адаптації – хвороба…Але все це , зазвичай, властиво дитині з важкою або несприятливою адаптацією до дитсадка.

Педагогам, що працюють з дошкільнятами, потрібно не забувати самим і вміти пояснити батькам, що існує прямий зв’язок між адаптацією малюка в дитячому колективі та його «історією розвитку».

Наведемо анамнестичні фактори ризику, що ускладнюють адаптацію дитини до дошкільної установи.

1.До пологів (антенатальні фактори)

-Токсикоз I і  II половини вагітності.

-Гострі та інфекційні захворювання матері в період вагітності.

-Загострення хронічних захворювань матері в період вагітності.

-Прийом лікарських препаратів мамою під час вагітності.

-Стресові ситуації у матері в період вагітності (конфлікти на роботі, у сім’ї, сумні вболівання).

-Вплив професійних шкідливих факторів на матір у період вагітності.

-Часте вживання алкоголю батька перед вагітністю матері.

-Паління матері в період вагітності.

2.     Під час пологів (інтранатальні фактори)

-Ускладнення в пологах.

-Наявність асфіксії різного ступеня тяжкості.

-Травма під час пологів.

-Хірургічні втручання під час пологів. Несумісність резус – фактором в матері й дитини.

3.     Після пологів (постнатальні фактори)

-Недоношеність або перекошеність дитини.

-Велика маса тіла (вага більше 4 кг).

-Хвороба у перший місяць життя.

-Вживання алкоголю та паління матір’ю під час грудного вигодовування.

-Штучне вигодовування дитини.

-Фонові захворювання у дитини (рахіт, діатез, гіпотрофія, анемія)

-Часті ГРВІ, гострі інфекційні захворювання у дитини до трьох років.

-Наявність хронічних соматичних і вроджених захворювань (пієлонефрит, вроджений порок серця).

-Затримка нервово-психічного розвитку.

-Незадовільні матеріально-побутові умови життя.

-Відсутність загартовувальних заходів

-Невідповідність домашнього режиму режимові в новому для дитини дошкільному закладі.

-Конфліктні стосунки в сім’ї.

-Відсутність батька або матері у дитини.

-Неправильне виховання дитини в сім’ї: гіперопіка, гіпоопіка.

Неспокійна або гіперактивна дитина

Найперше, що привертає увагу в гіперактивній дитині – це надмірна рухливість. Малюк не може тривалий час займатися однією справою. Упродовж дня гасає по квартирі, все зачіпає і перевертає, набиває синці і гулі, може вилити на себе окріп з каструлі, розбити посуд. На прогулянці потребує пильної уваги, бо може залізти в якусь шпарину, вибігти на проїжджу частину вулиці. Руки малюка в постійному русі: щось мнуть, обривають, крутять ґудзики. Він не може всидіти на місці, навіть стоїть, переминаючись з ноги на ногу. Їсть стоячи, бо на стільці йому важко всидіти. Він весь час крутиться – коли грається, дивиться телевізор, або коли йому розповідають казку.
Гіпердинамічний малюк зосереджується з великими труднощами. Якщо його щось зацікавило, він забуває про попереднє і ніколи не доводить справу до кінця. Все привертає його увагу, однак ніщо тривалий час не утримує її. Ось дитина дивиться телевізор і одночасно переводить погляд на муху на стіні, ще через секунду втручається у розмову мами і бабусі.
Малюк надмірно імпульсивний, а тому важко передбачити, що він зробить наступної хвилини. Він і сам про це не думає: побачив – схопив – побіг, тобто діє, не задумуючись про наслідки, і сам засмучується тим, що сталося. Малюк вважає, що не зробив нічого поганого, оскільки не хотів цього. І якщо гіпердинимічна дитина розбила вазу, то вважає, що вона упала сама, бо погано стояла. Вона не пам’ятає образ, не тримає зла, хоча часто конфліктує з ровесниками і відразу мириться з ними. А буває, що дитина надмірно запальна, забіякувата і не по-дитячому агресивна, жорстока.
Це наслідок глибшого ураження головного мозку та підвищеної судомної готовності.
Дехто з гіпердинамічних дітей нестерпно поводять себе зранку, інші – ввечері, тоді їх дуже важко вкласти спати. Вони і постелі граються, засинають, стоячи на колінах і ліктях, а заснувши, скидають ковдру, крутячись уві сні.
Діти, неспокійні зранку, засинають відразу і міцно сплять. Однак і про тих, і про інших кажуть: « Гарний – коли спить». Батьки переводять подих і почуваються спокійнішими, коли вкладають свого непосиду спати.
Неврівноважена, імпульсивна поведінка дитини втомлює батьків. Це призводить до того, що вони частіше вдаються до негативних засобів впливу на неї, ніж позитивних. Мати постійно контролює її поведінку, обмежує свободу. Натомість, спільних занять, достатнього емоційного спілкування між матір’ю і малюком не відбувається.
Мати порівнює його з іншими дітьми, і це виявляється не на його користь. Сина чи доньку постійно докоряють, сварять, можуть вдаватися до непомірних пересторог і навіть дресирування. З часом, ці заходи переконують малюка в тому, що він найгірший. У нього порушена надмірно збудлива нервова система. Тому він озлоблюється і починає агресивно протестувати. У відповідь на постійні зауваження, тиск, вдається до агресивної реакції, спрямовуючи своєю енергію на менших, слабших або тварин.
Таким чином, найхарактернішими ознаками гіперактивної поведінки у дитини є надмірна рухова активність, неспроможність утримувати увагу. Пік прояву її припадає 6-7 років із повторним розвитком, за сприятливих умов, у 14-15 років.
Однак ознаки гіперактивної поведінки, які діагностують у малюка вже до року, внаслідок неправильного виховання найінтенсивніше виявляються з 13 років і пізніше, визначаючи, таким чином, доля вже дорослої людини.
Гіперактивність у дітей виникає внаслідок порушення мозкової функції, тобто ураження кори головного мозку через кисневу недостатність, мікро пологові травми.
Найчастіше такий стан спостерігається у новонароджених з великою масою або тих, що народилися під час затяжних чи стрімких пологів Оскільки важкі ураження кори головного мозку в таких дітей відсутні, такі пологи вважають нормальними, а стан новонародженого – задовільним. Наслідки мінімальної мозкової дисфункції проявляються пізніше і спостерігаються у кожної 5-6-ї дитини.
Американські психологи П.Бейкер і М. Алворд визначили основні показники гіперактивності у дітей.

Дефіцит активної уваги
1. Непосидюча, їй важко тривалий час утримувати увагу.
2. Не слухає, коли до неї звертаються.
3. З великим бажанням береться до справи, однак ніколи не доводить до кінця.
4. З труднощами організовує діяльність.
5. Часто губить речі.
6. Уникає нудних завдань, і тих, що вимагають інтелектуальних зусиль.
7. Надмірно забудькувата.

Ознаки рухової розгальмованості
1. Постійно крутиться.
2. Виявляє ознаки неспокою (стукає пальцями, бігає, кудись залазить).
3. Спить значно менше, ніж інші діти, навіть у немовлячому віці.
4. Надто говірлива.
Ознаки імпульсивності
1. Починає відповідати недослухавши запитання.
2. Не спроможна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває співрозмовника.
3. Погано зосереджує увагу.
4. Не може дочекатися винагороди ( якщо між дією і винагородою є пауза).
5. Не може контролювати і регулювати свої дії. Поведінку не керує правилами.
6. У процесі виконання завдання веде себе по-різному і демонструє різні результати. На одних заняттях дитина спокійна, на інших – ні.
Якщо у віці до 7 років мають місце хоча б шість із перелічених ознак, батьки, вихователі, вчителі можуть передбачити, але не ставити діагноз, що дитина, за якою вони спостерігають, гіперактивна.

Вплив сучасних мультфільмів на психіку дитини 

Мультиплікаційні фільми невипадково улюблені дітьми різного віку. Яскраві, видовищні, образні. У свідомості дорослого мультфільм – це те, що призначено для дітей. Але не всі мультфільми корисні. На жаль, багато трансльовані сьогодні мультфільми побудовані етично, психологічно чи педагогічно безграмотно і можуть нести небезпечні для дитини наслідки. 
Дитина всю інформацію сприймає у вигляді образів. Із цих образів, як із кубиків, вона будує свою модель світу. Не секрет, що часто некерована агресивна поведінка дітей, пов’язана з копіюванням ними поведінки героїв популярних мультфільмів. Справа в тім, що кількість мультфільмів для дітей, що містить в собі сцени насильства і жорстокості, зростає, а дитина, з властивою їй сприйнятливістю, переносить побачене у звичайне життя. Такі сцени насильства найчастіше можна побачити в зарубіжних мультиках, наприклад, «Покемон», «Том і Джері», «Сімпсони». Тому підбираючи мультфільм для дітей, будьте вибагливими, якщо ви купуєте незнайомий мультик – не полінуйтесь подивитися його спочатку самі, а вже потім пропонуйте до перегляду дитині. 
Ознаки «шкідливого мультфільму»: 
1. Колір. головні герої розфарбовані яскравим, ядовитим кольором. Цей прийом експлуатує здатність дитячої психіки реагувати на все яскравіше. Тому від початку до кінця мультфільму персонаж веде маленького глядача, куди захоче, не даючи можливості відволіктися та порозмірковувати . 
2. Головні герої агресивні, вони прагнуть завдати шкоди оточуючим. 
3. Обличчя. Головна героїня всіх американських мультфільмів на одне обличчя. Мало того, що це нудно, але, якщо уявити ці на обличчі живої дівчини, то вона буде страшною. Із-за великої частоти показів цього обличчя на екрані, воно перетворюється на естетичний стереотип. Таким чином, дівчата будуть прагнути виглядати як те, чого не буває, а хлопчики , підростаючи, будуть безрезультатно шукати те, чого не може бути. 
4. В жіночі образи втілюється така якість, як садизм. Дитина знає, що добрих і хороших потрібно наслідувати. Але в мультфільмах героїні мають не лише хороші якості, а й жорстокість, непошану до батьків. Наприклад, чи можна уявити Настеньку з «Аленького цветочка» з виразом злості чи люті на обличчі? Чи може вона взагалі бути агресивною? А от Фіона(«Шрек») , Жасмін в «Аладін» проявляють жорстокість невимушено та ще й заразливо. 
5.Демонстрація небезпечних для життя дитини форм поведінки повторювати які у реальній дійсності недоцільно, незрозуміло, навіть просто небезпечно. 
Перегляд таких прикладів для наслідування може обернутися для дитини зниженням порога чутливості до небезпеки, а значить потенційними травмами. 
Доведено: сучасні західні мальовані фільми руйнують психіку дітей. Здавалося б , що може бути краще, ніж історії про Гуффі, Дональда, Міккі Мауса. На перший погляд,ці герої добродушні й завжди веселі. У діснеєвських мультфільмах немає ні крові, ні сцен насильства, добро завжди перемагає зло. Та це тільки один бік медалі. А ось інший. Варто врахувати, дитина все побачене сприймає буквально. Отже, вірить тому, що відбувається. Вона бачить, що Гуффі з величезної висоти падає на асфальт і підлітає вгору. Дональда вдаряють відбійним молотком по голові, а у нього від цього лише пташки навколо голови. Можливо, це перебільшення, але відомі випадки, коли діти реально пробували повторити те, що витворили їхні улюблені екранні герої. 
В якості протилежного прикладу наведу багатосерійний радянський мультфільм «Ну зачекай!». У ньому часто відбуваються травматичні ситуації: Вовк падає з енного поверху, з каруселі , потрапляє в аварії… Але яка мораль! Накурився цигарок – втрачає свідомість, стає синьо-червоно-зелений. Тобто дітей вчать: зробив щось заборонене – наслідки будуть сумними. 
В 60-х роках ХХ століття були проведенні лабораторні дослідження. В ході досліджень було виявлено, що діти вчаться, спостерігаючи за іншими. Діти дивилися спеціально створені телевізійні передачі, в яких агресивно поводилися із пластиковою лялькою «Бобо». Коли у дітей з’явилась можливість погратися з лялькою, вони частіше поводилися з нею агресивно, ніж ті, що не дивилися телепередачі. 
Приведемо декілька рекомендацій для того, щоб перегляд приніс малюкові більше користі, ніж шкоди: 
- Час, проведений дитиною біля єкрану має суворо дозуватися, по можливості без винятків. Лікарі-офтальмологи рекомендують для дітей до 4-х років – не більше 20 хвилин на день, для дітей 5-6 років – 30 хвилин, у 7-8 років – 40 хвилин. 
- Дивіться мультфільм разом із дитиною, обговорюйте зміст побаченого після перегляду. Якщо у маленького глядача виникають якісь питання, неодмінно поясніть йому і в свою чергу запитати дитину: «А як би ти поступив на місці головного героя?» 
- Найкраще для дітей підійдуть наші, вітчизняні мультики. Ці анімовані казки, як правило, повчальні і добрі, герої в них красиво намальовані, на них приємно дивитися. Такі мультфільми, як «Про левеня і черепаху», «По дорозі з хмарами» прищеплюють дітям любов до навколишнього світу. 
Із закордонних підійдуть такі як: «Бембі», « Король Лев», « Барбі» - вони про доброту, дружбу, взаємовиручку і дають позитивне уявлення про світ і моделі поведінки у ньому. 
Відбираючи мультфільми для перегляду, переконайтеся, що якість зображення хороша, інакше не уникнути проблеми із зором, та й задоволення від мультика буде не те. Часто дорослі вмикають дитині мультфільм для того, щоб відволіктися її чимось, а самим зайнятися своїми справами. Краще щоб це не стало звичкою, для цього можна ввести сімейну традицію зі спільного перегляду захоплюючих мультфільмів, щоб малюк відчував себе єдиним цілим з батьками. 

Ефективне виховання  без покарання 

Покарання дітей часті у багатьох родинах. Чому покарання не працюють? Покарання викликає у дітей страх. Від страху дитина може перестати погано поводитися. Але це лише поверхневий ефект. Застосування покарання викликає лють, образу, бажання помститися. Ці почуття не сприяють успіху виховання, хіба, що ви хочете виховати у неї саме їх. Уважно спостерігаючи за поведінкою дитини після покарання, ви помітите, що вона намагатиметься знайти способи, щоб звести рахунки зі своїми кривдниками. Дитя може дражнити молодших братів, сестер або домашніх тварин, отримувати погані оцінки в школі, псувати свої або ваші речі, тікати з дому й забувати про свої домашні обов'язки. Цей перелік негативних реакцій на покарання можна продовжувати ще довго.
Караючи, ви підмінюєте внутрішній контроль дитини за своєю поведінкою необхідністю контролю з боку інших людей. Дитя стає залежним від дорослого, одна присутність якого може викликати в ньому страх. Покарання не робить ніякого впливу на розвиток навички відповідати за свої вчинки. Навпроти, караючи, ви встановлюєте такі норми поведінки, при яких винні діти намагаються вийти сухими з води. А це в жодному разі не сприяє удосконалюванню їх власних моральних принципів. Коли ви караєте, дитя стає або надто поступливим, або занадто впертим, а найчастіше й мстивим. Він зосереджується на тім, щоб звести рахунки з тим, хто його покарав, і не думає про наслідки своєї поганої поведінки, про те, який урок необхідно винести для себе.
Прямою протилежністю поведінки, контрольованої впливовою особою, є самоконтроль, заснований на ціннісних орієнтаціях самого малюка. Дитина учиться відповідати за свої вчинки сама і поводиться так, як вважає за необхідне.
Покарання також несе в собі й інші побічні ефекти. Це заниження почуття власного достоїнства, або поводження, продиктоване почуттям страху; це змішане почуття образи, нанесеної вам людиною, на любов якого ви розраховували; це зміцнення віри в те, що діяти з позиції сили - єдиний спосіб домогтися того, чого хочеш. Крім того, покарання робить дитино недовірливою і спонукує приховувати свої помилки.
Іншими побічним ефектом покарання можуть бути:
- Нерішучість, невпевненість у собі.
- Психосоматичні захворювання(зниження імунітету, порушення травлення, роботи серця) теж часто є наслідком стресу, викликаного покаранням.
Покарання і погрози вчать дитину не попадатися, роблять її метикуватою.
Причиною застосування методу є те, що батьки просто не знають, що є ефективніші методи. Часто батьки такі заклопотані, що не можуть приділяти достатньої уваги дитині: стежити за її поведінкою,вчасно відволікати від небажаних занять, терпляче пояснювати, що можна робити, а що ні і чому.
Взагалі – то завжди, коли дитина «погано» поводиться,для цього є конкретні і дуже вагомі причини. Існує лише чотири мотиви, за яких діти «погано» поводяться:
1. Привернення уваги – «мені потрібна твоя особлива увага».
2. Вплив – «ти мені нічого не зробиш».
3. Помста – «шкодити у відповідь на образу».
4. Уникнення невдачі – «не буду і намагатися - все одно не вийде».
На навмисну поведінку дитини, яка хоче привернути увагу, інколи корисно взагалі не звертати увагу, щоб не закріплювати її. Але подумайте, як знайти час для того, щоб приділити дитині увагу – вона має потребу у цьому. Що ж до поведінки владнолюбця , найкраще, що може зробити дорослий – демонструвати свою впертість, позбавлену агресії. При цьому варто подумати, як дитині проявити себе позитивно: дати їй право вибору, допомогти відчути себе у чомусь компетентною. Важливо правильно зреагувати у випадку, якщо мотив поведінки - помста. Природна реакція батьків – довести свою правоту й наполягти на своєму – не працює. Треба знайти в собі силу і мудрість зробити перший крок до примирення. А таі дитині, що уникає невдач, потрібна підтримка. Не робіть усе замість неї, а хваліть навіть за незначний прогрес у вміннях, навичках, досягненнях. 

Діти і комп'ютер

У сучасному світі комп'ютер є своєрідним "інтелектуаль­ним знаряддям", що дає людині змогу вийти на новий інфор­маційний рівень. Його можна розглядати і як сучасний засіб діяльності старшого дошкільника. П'ятирічна дитина прояв­ляє великий інтерес до комп'ютера — його будови, функцій, можливостей, різноманітних комп'ютерних ігор. 
У цьому віці малюк здатний свідомо обирати спосіб дії, приймати особливі умови, які пропонує комп'ютерна технологія. Це стає можливим завдяки розвитку в дошкільника символічноїфункції наочно-образного мислення. Працюючи на комп'ю­тері, дитина шостого року життя діє з наочними екранними образами, яким надає ігрового значення, переходить від звич­них практичних дій із предметами до дії з ними в образному плані (уявному, модельному, символічному). Освоєння ком­п'ютерних засобів формує в дітей передумови теоретичногомислення, здатність свідомо обирати спосіб дії, спрямова­ний на розв'язання завдання, а також особистісні якості, здатність працювати в індивідуальному темпі. Дитина, яка оволоділа елементарною комп'ютерною технологією, краще за інших здатна розмірковувати, розв'язувати задачі у внут­рішньому плані, почуватися компетентною.

Доцільно ознайомити дітей із можливостями викорис­тання обчислювальної техніки в науці, техніці, освіті, охо­роні здоров'я, побуті та повсякденному житті; сформувати знання, вміння та навички, потрібні для свідомого оволо­діння елементами комп'ютерної грамотності. Важливо фор­мувати у старших дошкільників елементарне уявлення про комп'ютер як сучасний технічний засіб, що розширює ін­формаційні обрії, допомагає орієнтуватись у світі в умовах високої технізації життя; створювати передумови для роз­витку теоретичного мислення, елементарної рефлексії (ус­відомлення) способів дій; ознайомлювати з особливостями комп'ютера, зі способами керування комп'ютером за допо­могою клавіатури, "миші"; виховувати здатність розмірковувати; на занятті дотримуватися правил безпечної поведінки під час роботи з комп'ютером.

Основна форма організації навчання — заняття. Воно проводиться у вигляді бесіди педагога (який має відповідну заготовку) та практичної діяльності на комп'ютері. Для тактичних занять слід використовувати навчально-розвивальні та ігрові комп'ютерні програми, спеціально розроб­лені для дошкільнят, зміст та оформлення яких відповідає новим психофізіологічним особливостям дітей. Інше прог­рамне забезпечення не використовується.

Тривалість заняття — не більше 12 хв. Заняття за ком­п'ютером проводяться не за рахунок сну, прогулянки, оздо­ровчих заходів. Забороняється одночасно користуватися од­ним комп'ютером двом або більше дітям. Ефективність ор­ганізації життєдіяльності старшого дошкільника як користу­вача комп'ютера засвідчується певним обсягом знань, умінь та навичок, набутих ним у ході засвоєння різних тем.

Навчання дошкільнят комп'ютерної грамотності перед­бачає такі форми роботи: бесіди про комп'ютер та його зна­чення в житті сучасної людини, про сучасні інформаційні технології, про будову та основні складники комп'ютера; практичні заняття, спрямовані на засвоєння дошкільникомелементарних прийомів "спілкування" з комп'ютером, роз­виток його здібностей, розширення та поглиблення уявлень про навколишній світ за допомогою спеціальних комп'ютер­них програм.

Щоб старший дошкільник міг вільно користуватися ком­п'ютером як засобом ігрової, образотворчої, пізнавальної ді­яльності, він має набути елементарної комп'ютерної грамот­ності. В ході індивідуальних бесід педагог пояснює дитині необхідність засвоєння правил дій з робочими пристроямикомп'ютера, а в ході занять практичного спрямування на­вчає користуватися ними. Пояснює значення комп'ютера в сучасній Україні та світі, розповідає, як він використовуєть­ся у різних сферах життя. Звертає увагу на те, що комп'ютер— складний технічний пристрій, робота з яким вимагає дотримання правил безпечної поведінки.

Не слід боятися вживати в спілкуванні з дошкільниками такі терміни як миша, клавіатура, екран (дисплей), програма, дискета, компакт-диск, вказівник, курсор, клавіша тощо. За­звичай, діти шостого-сьомого років життя швидко засвоюють ці слова і самі вживають їх у відповідній ситуації. Педагог пояснює, як користуватися клавіатурою для керування поло­женням курсору, навчає робити це; ознайомлює з правилами роботи з "мишею", навчає користуватися її лівою кнопкою.

Педагог подає загальні елементарні відомості про сучасні інформаційні та комунікаційні технології, електронну пошту, комп'ютерні мережі та Інтернет. Він розповідає про застосовування обчислювальної техніки в науці, техніці, по­буті, охороні здоров'я тощо; узагальнює та збагачує уявлен­ня дітей про використання сучасної обчислювальної техніки та її роль у житті суспільства. Педагог формує у старших дошкільників елементарне уявлення про використання теле­фонних ліній для зв'язку між комп'ютерами, загальні відо­мості про електронну пошту, розповідає про важливість зв'язку на відстані в сучасних умовах життя.

Організовуючи роботу старшого дошкільника на ком­п'ютері, педагог має дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог, визначених нормативними документами: добре про­вітрювати приміщення (не менш, ніж двічі), стежити за від­повідністю меблів вимогам: для першої зростової групи (1000-1150 мм) висота стільниці має дорівнювати 460 мм; стіл, розрахований на одну дитину, має бути завширшки не менш як 700 мм, завглибшки — 600-800 мм; стілець обо­в'язково має бути з вертикальною спинкою. Ноги користу­вача комп'ютера не повинні згинатися більш як на 90°, під столом має вистачати місця для вільного їх розміщення. Ви­соту стола зі стільцем слід добирати таким чином, щоб на­півзігнуті руки (наприклад, коли вони лежать на клавіатурі) спиралися або на стіл, або на підлікотник крісла. Хребет при цьому має бути прямим (неприродно нахилений стан хребта порушує легеневе дихання та* кровообіг черевної порожни­ни). Варто спочатку в ігровій формі навчити дітей правиль­но сидіти за комп'ютером, утримуючи найбільш природну позу, а вже потім дозволяти їм працювати на ньому.

Робоче місце дитини слід підготувати так, щоб їй було зручно працювати з комп'ютером. Для цього треба переві­рити розташування клавіатури і маніпулятора "миші" (чи не потребує робота з ними зайвого навантаження на різні гру­пи м'язів, зайвих рухів). Монітор розміщують так, щоб ек­ран був на 10-15° нижче від горизонтальної лінії погляду очей. Відстань від очей дитини до екрана має дорівнювати 40-80 см залежно від висоти символів на екрані.

При організації робочого місця дитини особливу увагу слід звернути на розмір та якість роботи "миші" як основно­го знаряддя, яким користується дитина. Неточна робота цього пристрою призводить до невідповідності переміщення вказівника на екрані рухам руки дитини, що дратує і викли­кає швидку втому. Не рекомендується використовувати "миші" старих моделей. Розмір "миші" має відповідати роз­міру руки дитини.

Проведення ігор і занять з використанням комп'ютерної технології в умовах дошкільного навчального закладу пе­редбачає організацію комп'ютерно-ігрового комплексу, до складу якого входять комп'ютерна зала (кімната), ігрова за­ла та зала релаксації.

У комп'ютерній залі (світлому, добре провітреному при­міщенні) розміщують комп'ютери. За санітарними нормами комп'ютери (монітори-екрани) встановлюються на відстані, не меншій за 1,2 м один від одного і не ближче, ніж 0,8 м від батарей опалювання. Загальне освітлення робочих місць укомп'ютерній залі має підтримуватись у межах 300-500 люкс. Норма площі на один комп'ютер становить не менше 6 кв. м. Не можна встановлювати екрани комп'ютерів навпроти вікон. Природне світло має падати збоку, а штуч­не — згори. На вікнах мають бути штори або жалюзі. У комп'ютерній залі слід підтримувати певний рівень вологос­ті повітря. Не можна допускати перевищення норм показни­ків електростатичності у приміщенні, захаращувати його сторонніми меблями, іграшками (особливо м'якими). Що­дня слід проводити вологе прибирання приміщення.

Робоче місце педагога оснащується комп'ютером такого самого типу, що й на дитячих робочих місцях, принтером для чорно-білого та кольорового роздрукувування методич­них матеріалів та дитячих робіт.     

Зала релаксації — своєрідна оаза природи, де розміщено квіти, акваріуми з рибками, клітки з декоративними птахами тощо. Тут діти та педагог відпочивають, емоційно розвантажуються, виконують гімнастику для втомлених очей. Ігро­вий релаксаційний простір комп'ютерно-ігрового комплексу можна використовувати також для ігор та занять природни­чого циклу в звичному розпорядку дня.

Особлива увага приділяється дотриманню старшими до­шкільниками правил техніки безпеки. З цією метою склада­ється простий перелік правил користування комп'ютером, обов'язковий для всіх, і з використанням казкових персона­жів обігрується кожне з них та всі разом.

Під час роботи дошкільника на комп'ютері загальне освітлення кімнати має наближатися до світіння монітора. Важливо стежити, щоб на екрані не було бліків від вікон або освітлювальних приладів (щоб дитині не доводилося весь час крутити головою, аби розглянути зображення на різних ділянках монітора). По закінченні варто провести комплекс фізичних вправ для профілактики зорової та статичної втоми. Це вправи з тренування акомодації (найпростіша вправа — нанести на віконну шибку кружечок діаметром 5-7 мм: дитина протягом кількох хвилин переводить погляд із кружечка — відстань його від очей приблизно 25-30 см — на віддалений предмет за вікном і знову — на кружечок). Для дітей із порушенням зору показання до занять із ком­п'ютером установлює офтальмолог.

Вразливе Місце при роботі дошкільника на комп'ютері —порушення постави, це теж постійно має бути в полі зору педагога. Доцільно проводити профілактику порушень по­стави: розпочинати й закінчувати роботу з комп'ютером не­величким комплексом фізичних вправ, які запобігають роз­виткові сколіозу та інших захворювань опорно-рухової сис­теми. Для цього варто ознайомитися з існуючими комплек­сами вправ для зняття статичної втоми та профілактики по­рушень постави й скласти власний комплекс вправ, в якому враховуватимуться індивідуальні особливості вихованців.

Робота з "мишею" потребує дуже точних рухів, в яких варто вправляти дитину. Щоб вона не так швидко втомлю­валася від цієї роботи, треба виважено поставитися до скла­дності пропонованих їй ігрових та навчальних завдань.

Плануючи ігри та заняття з комп'ютером, слід урахову­вати багатофункціональність комп'ютерних програм. Вони допомагають дошкільникові здійснювати режисерську гру, стимулюють креативні здібності, гнучкість мислення, на­вчають грамоти, конструювання, математики, іноземної мо­ви тощо. За допомогою навчально-розвивальних програм старший дошкільник зможе збагатити свої уявлення і про навколишній світ, і про власне "Я".

Формування навичок роботи з комп'ютером — складний і тривалий процес. Тож цілком імовірно, що виникатимуть проблеми, пов'язані з формуванням неправильних дій, форм поведінки, навичок роботи з програмами тощо, які потім майже неможливо скоригувати. Доцільніше упередити їх, аніж потім перевчати дитину. Тож варто використовувати позитивні оцінки, хвалити за правильно виконані дії, спону­кати дітей повторювати їх, радіти своїм успіхам.

Ігри та заняття з використанням комп'ютерних техноло­гій проводяться відповідно до загального плану освітньої роботи з дітьми у дошкільному закладі. Плануючи цю робо­ту, важливо враховувати, що навчальні комп'ютерні програ­ми є своєрідними дидактичними іграми з математичним, мовленнєвим, природничим, людинознавчим змістом, які допомагають ознайомлюватися з довкіллям, конструювати, експериментувати, зображувати тощо. Тому в повсякденній практиці варто поєднувати звичайні та комп'ютерні ігри, які взаємозбагачують одна одну. Підкреслимо: фронтальні та змагальні методи роботи тут неприпустимі.

Вікова специфіка потребує індивідуальної форми органі­зації роботи дошкільника за комп'ютером. Вона будується як співпраця дорослого і дитини, що дає змогу користувачеві-дошкільнику, з одного боку, почуватися самостійним, а з другого — відчувати підтримку дорослого. Важливо, щоб педагог та його вихованці ставилися до комп'ютера як до пі­знавального, навчального інструмента, а не як до іграшки  або полігона ігор. У ході роботи з ним варто виховувати ін­телектуальні, вольові та емоційні якості особистості, куль­тивувати звичку до свідомої та сумлінної праці, вправляти в умінні долати труднощі, переживати радість пізнання та до­сягнення успіху. Доцільно надавати старшим дошкільникам право вибору, створювати умови для самостійної поведінки та творчої ініціативи, підтримувати їхнє прагнення експери­ментувати за доброзичливої та компетентної співучасті дорослих.

  

Малюємо з дітками

Чи варто віддавати дитину в дитячий садочок

Для багатьох батьків питання «Чи варто віддавати дитину в дитячий сад?» На відповідному етапі розвитку чада часто стає причиною довгих суперечок. Деяким татам і мамам здається, що малюк у своєму розвитку може цілком обійтися і без відвідування дитячого садка. Але чи так це? І чи багато дає дитині виховання, отримане в дитячому садку? В першу чергу, слід враховувати, що у віці 3-4 років у дітей загострюється потреба в спілкуванні, причому не тільки з дорослими, але і зі сверсниками.
У суспільстві рівних собі дитині простіше навчитися прагнути до лідерства, першості, тут же він вчиться перемагати і програвати. (Адже всім відомо, що в грі з дитиною дорослі завжди піддаються, від чого у маленької людини з ранніх років у підсвідомості міцно вкорінюється переконання в тому, що він – кращий. Але перша поразка для дитини з подібною життєвою позицією стає дуже і дуже болючим). В умовах дитячого садка дитина не просто вчиться жити в колективі: тут у нього формується прагнення до об’єднання з іншими хлопцями для спільної гри. У старших групах у дітей в дитячому садку з’являється дбайливе ставлення до хлопців молодшого віку, а з часом діти вчаться надавати один одному допомогу, співпереживати невдачам і радіти успіхам своїх товаришів. Виховання дитини в дитячому садку передбачає розвиток у нього самостійності. Це цілком зрозуміло: у будь-якому суспільстві більш впевнено себе почуває той, хто володіє великим запасом навичок і вмінь. В умовах «домашнього» виховання самостійним дитина стає трохи пізніше, адже більшості мам простіше зробити за дитину щось, наприклад, застебнути гудзики на одязі або зашнурувати черевики, ніж витратити якийсь час на очікування, поки маленька людина впорається із завданням сам. Не слід забувати і про те, що виховання дитини в дитячому садку покликане забезпечити йому належну підготовку до школи. У дитячому садку дитина вчиться слухатися і виконувати вимоги старших людей (причому, не рідних, а сторонніх). Таким чином, можна сказати, що виховання дітей у дитячому садку націлене на розвиток в них старанності, на прилучення їх до колективної праці і розвиток здатності розуміти й оцінювати результати своєї роботи – це ще одна відмінна риса виховання дитини в дитячому садку від виховання його будинку. В умовах дитячого садка дитина вчиться бути організованим і дисциплінованим. Необхідно відзначити, що тут він звикає до чіткого розпорядку дня, який в домашній обстановці складно забезпечити.

Більш того, в режимі дня обов’язково відведено час на розвиток дитини в дитячому саду: заняття дитини співом і танцями, малювання, ліплення, ігри, конструювання. У домашніх умовах подібне можуть забезпечити тільки дуже відповідальні і вимогливі батьки. Зрозуміло, вирішення питання варто чи не варто віддавати дитину в дитячий сад, залишається за татами і мамами. І керуватися у своєму виборі все ж слід як індивідуальними особливостями свого чада, рівнем його розвитку, так і всіма об’єктивними плюсами і мінусами виховання дитини в дитячому садку.

 

Як допомогти дитині швидше звикнути до дитсадка

 Батьки, які вирішили віддати дитину до дитячого садка, мають усвідомити серйозність цього кроку і для себе, і для дитини. Відірваність від рідних і близьких, від звичної домівки, зустріч з незнайомими дітьми та дорослими — усе це цілком може створити для дитини дуже серйозну стресову ситуацію.

Рекомендуємо батькам:

  Будьте готові до того, що зовсім не обов'язково дитина щодня радісно й легко ходитиме у дитячий садочок.

  Не варто звинувачувати дитину у всіх неприємностях. Це може погіршити її й без того негативний емоційний стан.

  Дитину слід заздалегідь готувати до того, що вона спілкуватиметься з іншими дорослими і дітьми. Варто відвідувати з нею дитячі парки та майданчики, привчати гратися у пісочниці з іншими дітьми, гойдатися на гойдалці тощо.

  Обов'язково ознайомтеся з організацією адаптаційного періоду у дитячому садку. Протягом деякого часу (один — два тижні, а іноді й місяць) Ви зможете приводити свою дитину у дитячий садок лише на півдня, перебувати з нею на прогулянці, у групі. Допоможіть дитині ознайомитися з незвичним для неї оточенням. Попередьте вихователя про те, що дитині подобається, а що — ні, чи є протипоказання у їжі.

  Спробуйте всіляко заохочувати спілкування Вашої дитини з іншими дітьми, говоріть про них як про її друзів, називайте їх на імена тощо.

  « Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.

  Коли прийде час залишити дитину у дитячому садку одну, слід заздалегідь її про це попередити.

  Нехай дитина візьме із собою у дитячий садок свою найулюбленішу іграшку. Спробуйте вмовити її залишити іграшку на ніч у дитячому садку, а на ранок прийти і погратися з нею. Обов'язково довідайтеся у дитини, що відбувалося з іграшкою у дитячому садку.

  Завжди із розумінням ставтеся до «необгрунтованих», на Ваш погляд, примх і прохань дитини. Вона може попроситися на руки, щоб Ви її поносили, як маленьку, може відмовитися їсти одна або спати. Не переймайтеся, усе це лише наслідок утоми й туги за мамою. Не дратуйтеся і в усьому йдіть назустріч дитині.

  Пам'ятайте, що дитині нині вкрай важко, вона перевантажена різними враженнями і сильно втомлюється. Саме із цієї причини їй дуже потрібна Ваша допомога.

  Поводьтеся завжди так, наче звикли до того, що дитина ходить у дитячий садок.

  Формуйте у дитини вдома всі необхідні навички самообслуговування, зокрема самостійно їсти, правильно тримати ложку, не бруднитися.

  Удома неухильно дотримуйтеся розпорядку дня, максимально наближеного до розпорядку дня у дитячому садку.

  Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини з раннього віку. Привчайте її до ситуацій, в яких треба змінювати форми поведінки.

                                        

                                    

Одяг для прогулянок

 

Про розпорядок дня

БАТЬКАМ ПРО РОЗПОРЯДОК ДНЯ

 Поки ваш малюк ще дошкільник, він не замислюється над тим, коли потрібно відпочивати, коли займатися, читати, а коли гуляти. Він постійно перебуває під доглядом дорослих, і вони самі організовують увесь день дитини.

Але пройде рік, і йому потрібно буде багато чого вирішувати самому, у нього з'являться нові нелегкі обов'язки: уроки в школі, домашні завдання, заняття в кружках, суспільні доручення, адже треба ще почитати, допомогти мамі, погуляти.

Організувати весь день дитини допоможе режим!

Привчати дітей до нього потрібно якомога раніше, щоб до моменту вступу в школу вони вже свідомо виконували розпорядок дня. І ще одна важлива умова: дитина повина уміти визначати й міняти темп своїх дій. Адже з найпершого дня навчання в школі йому доведеться трудитися в одному, загальному для всього класу темпі, щоб встигнути виконати завдання у відведене для нього час. Ще в дитячому садку дітей навчають орієнтуватися в часі. Ваше завдання — пояснити їм, що займатися, відпочивати, гуляти й спати потрібно в певний час, тоді його буде вистачати на все. Дотримання режиму дня виробить у дитини почуття відповідальності, дисциплінованості — ті самі якості, які дуже потрібні школяру.

Якщо ваша дитина відвідує дитячий садок — а там дотримуються режиму дня — то й вихідні дні не повинні відрізнятися від звичних.

Дитина обов'язково повина вставати в той саме час, бажано годин у сім або половині восьмого. Звикнувши вставати пізніше, йому важко буде прокидатися в необхіний час, коли піде в школу. Особлива увага на це слід звернути тим батькам, діти яких не відвідують дитячий садок.

Лягати спати дитина повина не пізніше половини дев'ятого. Тривалість нічного сну — не менше 11,5-12 годин. Цього часу досить для повного відновлення працездатності й функціонального стану нервової системи. Якщо не дотримувати цього правила, дитина не відпочине за ніч і на уроках буде неуважним і млявим.

Звикнувши лягати спати й вставати в той саме час, діти швидко засинають і легко прокидаються.

Необхідний і денний сон ( півтора-дві години). Адже діти стомлюються не тільки від занять, але й від шуму, від спільних ігор. Позбавлення дитини денного сну може викликати в нього різні розлади нервової системи.

У режим дня дитини повинна обов'язково входити ранкова гімнастика! Вона зміцнює здоров'я, знімає сонливість, дає заряд бадьорості! Перший раз обов'язково займайтеся разом з дитиною, покажіть йому 5-7 вправ, введіть в комплекс ранкової гімнастики ігрові моменти. Періодично, щоб вправи не набридали, вносіть в них нові елементи. Пройде час, і дитина буде самостійно займатися ранковою зарядкою, але ви обов'язково контролюйте чіткість і порядок виконання вправ.

Гуляйте в будь-яку погоду не менше 3 годин!

Не можна скорочувати час прогулянки через зайнятість дорослих, поганої погоди. Адже свіже повітря для дитини — це зміцнення здоров'я, загартовування організму, поліпшення діяльності органів дихання й серцево-судинної системи. Перебування на повітрі повинно бути активним: це й рухливі ігри, фізичні вправи, і посильною разом з дорослими працею.

Якщо діти подовгу сидять біля телевізора, вони, природно, менше рухаються, недостатньо гуляють. І як наслідок — погіршення сну й апетиту, плаксивість, дратівливість й інші порушення стану здоров'я. Телевізійні передачі — звичайно, тільки дитячі — дозволяється дивитися не частіше 2-3 раз на тиждень, а тривалість їх не повинна перевищувати 30 хвилин.

Завжди незмінним у режимі дня повинно бути час сніданку, обіду, полуденка, вечері. Тільки у випадку режиму харчування відбувається необхідна підготовка діяльності шлунково-кишкового тракту до перетравлювання їжі, засвоєнню живильних речовин. Тоді дитина буде їсти з більшим задоволенням і апетитом!

Якщо дошкільник звикне до виконання режиму дня, згодом це стане його внутрішньою потребою. Але ж режим — запорука здоров'я!

                    

10 порад логопеда

Артикуляційна гімнастика для шиплячих звуків