Фізичне виховання дитини в умовах установ для дітей раннього і дошкільного віку є важливим і відповідальним завданням суспільного виховання, тому що всі діти, починаючи з самого раннього віку, повинні рости здоровими, міцними, гармонійно розвиненими і щоб вони добре вчилися. Саме в дошкільному дитинстві формується здоров'я, загальна витривалість, працездатність, активна життєдіяльність та ін якості, необхідні для всебічного гармонійного розвитку особистості. Цей вік найбільш сприятливий для загартовування організму, оволодіння елементарними життєво необхідними руховими вміннями та навичками.
1.Фізкультуринки
2.Комплекси вправ для фізкультхвилинок
3.Кумедні фізкультхвилинки
4.Фізкультуринки на майданчику
Приблизні вправи з рівноваги для різних вікових груп
Молодший дошкільний вік
Середній дошкільний вік
Старший дошкільний вік
1
2
3
Пройти або пробігти між двома паралельними стичками, або лініями (25см – відстань), не наступаючи на них.
Встати на дошку, що лежить на підлозі, пройти по ній до кінця (руки на пояс в сторону або вгору).
Пройти між розставленими на підлозі предметами (кубиками, м’ячами, шишками) не торкаючись їх.
Пройти по прямо положеній на підлозі мотузці (довжина 8-10 см)
Пройти або пробігти між двома накресленими на землі лініями, не наступаючи на них (відстань 20 см)
Під час ходьби або бігу, за сигналом дорослого прийняти певне положення (присісти, стояти на одній нозі і т.д.)
Встати на дошку (ширина 20-25см), яка лежить на підлозі, пройти по ній до кінця.
Ходьба з переступанням через палку або мотузку, підняту від підлоги на 15-20см.
Ходьба з переступанням через палку або мотузку, підняту на 20-25см від підлоги.
Ходьба з переступанням через «струмок» (ширина 15-20см) з 2 ліній або скалок і через предмети (кубики, м’ячі), що лежать на підлозі.
Ходьба по мотузці (довжина 8-10см), покладеній на підлогу, прямо або по колу, приставляючи п’яту ноги до мотузки.
Пройти або пробігти між двома накресленими на землі лініями, не наступаючи на них (відстань між лініями 15 см).
Ходьба з переступанням через палицю або мотузку, підняту на висоту 10-15 см від підлоги.
Встати на дошку або лаву, один кінець якої підняти на висоту 30 см, пройти по них до кінця, повернутися кругом.
Відвести пряму ногу вперед, в сторону, назад, руки на поясі.
Ходьба по дошці (кубі або лаві), один кінець якої при підняти на висоту 25см, пройти її до кінця, повернутися передом і зійти вниз.
Встати на лаву (колоду), пройти по ній до кінця (руки на поясі або вгору).
Повороти на носках вправо і вліво на 180˚ і 360˚ в швидкому темпі, руки на поясі.
Встати на гімнастичну лаву (колоду), пройти по ній до кінця (руки на поясі, в сторону або вгору).
Встати на лаву (колоду), пройти по ній, переступити через кубики, на відстані 40-50см один від одного і зістрибнути.
Швидка ходьба і біг по дошці, яка лежить на підлозі.
Встати на лаву (колоду) пройти по ній до кінця, одночасним рухом рук (крок лівою ногою – руки в сторони, правою – вниз), і зістрибнути.
Ходьба по мотузці (довжина 8-20см), лежачи на підлозі, прямо і по колу і зигзагом, з предметами (палка,м’яч) в руках. Крок правою – підняти предмет вгору, лівою – вниз).
Ходьба по мотузці (довжина 8-10см) лежачи на підлозі, спиною вперед, руки в сторони. Встати на колоду (лаву боком, руки на поясі) пройти приставним кроком до кінця, повернутися на 90˚ і зістрибнути.
Встати на колоду (лаву), руки в сторони, на кожен крок лівою ногою – оплески в долоні перед грудьми, правою – руки в сторони. Дійти до кінця і зістрибнути.
Встати на колоду (лаву), руки за головою, крок лівою – підняти руки вгору, правою – руки за голову. Дійти до кінця і зістрибнути.
Встати на лаву (колоду), пройти до середини, переступити через мотузку, натягнуту на висоті 15-20см над лавою, дійти до кінця і зістрибнути.
2.Методика навчання збереженню рівноваги
Вік
Особливості виконання рухів дітьми
Програмові вимоги
Педагогічні вимоги при навчанні рухам
Молодший дошкільний вік
Важко дається збереження рівноваги як в статистичних позах, так і в динамічних вправах із-за низького розміщення центра тяжіння тіла і невеликого рухового досвіду. При відсутності впевненості і рухового досвіду діти ходять по широкій дошці приставним кроком.
Вчити зберігати стійку позу, використовувати вирівнюючи рухи. Вчити ходити приставним і чергуючим кроком. Сприяти розвитку координації, орієнтуванні в просторі. Виховувати самоволодіння, сміливість.
Спочатку дітям даються спроби утримати певну позу при сидінні, стоянні, повзанні. Поступово вихователь розширює коло завдань, ускладнює їх, внушаючи малюкам впевненість і сміливість. Важливо підтримувати інтерес дітей до вправ. Для цього треба проводити їх жваво, емоційно з невеликою групою дітей. Особливу увагу приділяють непевним.
Середній дошкільний вік
Частково зберігається невпевненість при збереженні рівноваги.
Вчити ходити по колоді (горизонтально чи похило) звичайним способом або приставним кроком в праву і ліву сторону. Закріпляти вміння контролювати положенні тіла, орієнтування в просторі.
Зростають вимоги до якості виконання вправ. Вихователь звертає увагу на впевненість виконання статичних поз. Засвоєна дітьми ходьба по гімнастичній лаві проводиться з різними завданнями: пройти з мішечками на голові, на долоні, перекрокуючи через кубики; двом дітям розійтись на лаві, йдуть по ній з двох сторін.
Старший дошкільний вік
Діти здатні утримувати рівновагу на великому набивному м’ячі, або круглому камені. Вчаться йти по качаючому посібнику, балансуючи.
Навчити дітей способам страховки. Вчити вміло швидку ліяти в тих випадках, коли губиться рівновага. Вчити дітей ходити на ходулях.
Вихователь вимагає точності виконання рузів, збереженню статичних пох і хорошої постави, невимушеності рухів. При виконанні з/р вправ виростають
Фізкультурні свята
1.Значення та зміст фізкультурних свят
Фізкультурні свята проводяться, починаючи з середньої групи, два-три рази на рік, у фізкультурній залі чи на спортивному майданчику, в басейні; можна про водити їх також на стадіоні, у прилеглому парку абощо, їм відводиться місце в режимі другої (при потребі — й першої) половини дня в межах 40-50 хв — для середньої групи, однієї години — для старшої групи.
Головні моменти підготовки фізкультурних свят — розроблення сценарію, розподіл обов’язків з оформлення місця проведення, підготовки атрибутики, костюмів, призів та нагород тощо. Підготовка дітей до свята розпочинається заздалегідь і здійснюється протягом
усього освітнього процесу (на музичних та фізкультурних заняттях, під час ранкової гімнастики, проведення ігор, у самостійній руховій | діяльності, в індивідуальній роботі). Неприпустимі численні масові ре петиції всього перебігу свята, а також відсторонення когось із при-1 сутніх дітей від участі в ньому разом із групою.
У системі фізичного виховання дітей у дошкільному закладі чільне місце займають фізкультурні свята, спрямовані на комплексну реалізацію широкого кола оздоровчих та виховних завдань. Дослідження (Т.І. Осокіна, Е.А. Тимофєєва та ін.), які узагальнили багаторічний досвід їх проведення, свідчать про позитивний вплив фізкультурних свят на виховання у дітей інтересу до активної рухової діяльності, а також залучення їх до виконання різноманітних цікавих фізичних вправ, рухливих та спортивних ігор, атракціонів.
Участь у фізкультурних святах сприяє виявленню самостійності та ініціативи у виконанні рухових завдань, досягнення кращих результатів в умовах змагань, виховання колективізму, наполегливості, відповідальності, дисциплінованості та інших морально-вольових якостей. Залучення батьків до безпосередньої участі у фізкультурному святі сприяє пропаганді фізичної культури серед широких верств населення і є однією з активних форм роботи педагогічного колективу дитячого садка з батьками з питань фізичного виховання.
Фізкультурні розваги
Значення та зміст фізкультурних розваг.
Дитина дошкільного віку надзвичайно активний, руху ще не сформовані, але дитині цікаво пізнавати себе, свої фізичні можливості і домігшись результату, захоплюється «ось як я можу».
Ігри та розваги - неодмінні супутники життя дітей у сім'ї, в дошкільних установах . Насичений динамікою рухового змісту, фізкультурна розвага, яке проводиться на свіжому повітрі, є радісною подією в житті дітей. Основу розважальної програми складають: веселі рухливі ігри, різноманітні фізичні вправи. Ці ігри та вправи відображають придбані дітьми рухові навички, засвоєні на регулярних фізкультурних заняттях. Об'єднує дорослих і дітей радість піднімає життєвий тонус, створює бадьорий настрій і залишається в пам'яті кожної дитини надовго. Така робота цінна тим, що створює умови для емоційно - психологічного благополуччя дитини.
Значення свят і розваг не тільки в тому, щоб приносити радість, вони є засобом всебічного виховання.
2.Види фізкультурних розваг та їх структура.
Фізкультурні розваги можуть бути різноманітні за програмою змісту і структурі. Вони можуть включати в себе примовки, вірші, пісні, танцювальні рухи і так далі.
транспорту».
Методично правильно організована робота з фізичного виховання покликана задовільнити природну потребу дітей у русі. Формування рухових навичок і умінь завжди тісно пов'язане з інтелектуальним і психічним розвитком дитини, з вихованням морально - вольових рис його характер
Наприклад. Розвага «У пошуках скарбу» грунтується на грі «Скарб» або «Записки», у кожній записці підказка, де шукати наступну.
Наприклад: По мосту ви проповзіть
І назад все поверніть,
І тоді біля вікна
Записка інша буде не видна.
Після змагання у виконанні завдання, що перемогла команда першою йде шукати записку. Востанній написано, де знаходиться скарб:
Порахуємо до п'яти
І спробуємо знайти
Скарб блищить виблискує
До себе нас приваблює.
Зазвичай закінчується фізкультурна розвага танцем, піснею, рухомий грою. Це дозволяє згуртувати дітей після змагання команд, залишить позитивні емоції, виховує вміння радіти успіхам один одного. Дуже подобаються дітям такі рухливі ігри як «Чаклун», «Липкі ппеньки», «День і ніч» (ускладнений варіант).
Спортивні дозвілля сприяють закріпленню знань, отриманих на заняттях.
Наприклад, розвага «На дорогах з давніх пір є господар - Світлофор» з навчанням правилами дорожнього руху. На розвагу прийшли такі специфічні герої: Світлофор, Постовий, Перешкода-недотепа. Дано завдання дітям: «Дорожні знаки», «Збери світлофор», «Зупинка громадського
¦ Фізкультурні розваги проводяться, починаючи з першої молодшої групи, один-два рази на місяць (переважно у другій половині дня). їхня тривалість становить: «у першій молодшій групі — 15-20 хв; «у другій молодшій — 20-30 хв; ¦ у середній — 30-35 хв; ¦ у старшій — 35-40 хв. Місцем проведення слугують: фізкультурна (музична) зала, групова кімната, фізкультурний чи ігровий майданчик даної групи, лісова або паркова галявина тощо. Обов’язковою є участь кожної дитини.
Фізкультурні паузи
До системи оздоровчо-профілактичних заходів входить обов'язкове проведення фізкультурної паузи (динамічної перерви) між заняттями, на яких переважає розумове навантаження (розвиток мови, грамота, математика) або ручна праця (малювання, ліплення, аплікація та ін.). Винятком є той випадок, коли наступним заняттям є фізкультура або музика.
Діти дошкільного віку потребують частої зміни діяльності. Виданий педагог К.Д. Ушинський підкреслював, що дитина вимагає діяльності безперестанку і стомлюється не внаслідок діяльності, а внаслідок її одноманітності та однобічності. Тому фізкультурні паузи є ефективним засобом підвищення працездатності і зниження втоми у дітей протягом навчального процесу.
Зміст фізкультурних пауз становлять ігри середньої рухливості («Совонька», «Зроби фігуру», «Знайди прапорець» та ін.) або хороводні («Коровай», «Каруселі», «Мак»), танцювальні рухи під музику (платівка, магнітофонний запис), комплекс вправ ритмічної гімнастики або загальнорозвиваючих вправ (5-6), які вже знайомі дітям.
У теплу погоду фізкультурні паузи проводяться переважно на свіжому повітрі. До них входять вправи у прокачуванні, киданні та ловленні м'яча одне одному, вправи з малим м'ячем (школа м'яча), ходьба по колоді, стрибки в глибину, через скакалку та ін. Для цього слід виносити на майданчик великі та малі м'ячі, скакалки, обручі та інший інвентар.
У старших групах спосіб проведення фізкультурних пауз може мати комбінований характер і складатися із комплексу загальнорозвиваючих вправ та рухливих ігор, які вже знайомі дітям. Спочатку виконується 5-6 вправ, а потім проводиться рухлива гра (одне-два повторення).
Фізкультурна пауза повинна закінчуватися за 2-3 хв. до початку наступного заняття, щоб діти змогли заспокоїтися і своєчасно підготуватися до заняття. Тривалість її 6—10 хвилин.
Фізкультурні хвилинки
Дітям дошкільного віку важко провести ціле заняття не рухаючись, тривалий час концентрувати свою увагу на якомусь одному завданні або слухати пояснення навчального матеріалу. Наукові дослідження (М.В. Антропова, Г.П. Лєскова, Н.А. Ноткіна та ін.) свідчать про те, що статичне навантаження є найважчим для дитини.
Тривале сидіння в одній позі і розумове напруження дошкільнят під час занять (за винятком занять з фізичної культури та музичних) призводять до розумової втоми, послаблення уваги, уповільнення току крові та кровопостачання мозку. Стомившись, деякі діти сутулять спину, лягають грудьми на край стола, нахиляють тулуб вліво або вправо. Все це негативно впливає на поставу дошкільнят.
Основні ознаки стомлення дітей, як встановлено у дослідженнях Н.М. Аксариної, такі: порушення нещодавно сформованих вмінь; порушення координації дрібних рухів, уповільнення їх, тривалі відволікання; примітивне маніпулювання (перекладання предметів, що знаходяться на столі; постукування по столу та ін.), підвищена роздратованість, позіхання. Ці ознаки поведінки багатьох дошкільнят є сигналом для вихователя про те, що вони втомилися. Така реакція організму при даному розумовому напруженні може змінюватися процесом гальмування, для якого характерна млявість, діти потягуються, лягають грудьми на стіл та ін.
Наукові дослідження (М.В. Антропова, Н.Т. Теленчі та ін.) свідчать про те, що перші ознаки стомлення виявляються у дітей середньої групи на 7-9 хв, старшої – на 10-12 хв, підготовчої до школи групи – на 12-14 хв.
Відомий російський фізіолог І.М. Сєченов розробив вчення про активний відпочинок і довів, що працездатність людини поновлюється швидше, якщо процес збудження на якийсь час переключатиметься на інші центри кори головного мозку. Отже, короткочасна зміна діяльності дітей у вигляді невеликих комплексів гімнастичних вправ дає можливість зменшити стомленість і відновити працездатність дошкільнят для успішного продовження навчальної роботи в другу половину заняття.
Фізкультурна хвилинка проводиться в середній групі щодня під час занять з конструювання, малювання, ліплення, розвитку мови, математики та ін. До комплексів фізкультурних хвилинок входить 3-4 вправи, кожна з яких повторюється по 4-6 раз. Темп виконання вправ середній або повільний. Загальна тривалість – одна-дві хвилини.
Добираючи вправи для фізкультурної хвилинки, слід керуватися такими вимогами: вправи мають відповідати віковим особливостям дошкільників, бути їм відомими і охоплювати в основному великі м'язові групи; за характером вправи повинні бути типу потягування і розслаблення м'язів, щоб активізувати функції дихання і серцево-судинної системи. Рухи фізкультурної хвилинки за своїм характером повинні бути протилежними положенню тулуба, ніг, голови, рухів рук дітей під час занять. Наприклад, якщо в процесі малорухомих занять в них втомились м'язи ніг, спини, шиї, то під час фізкультурної хвилинки доцільно давати вправи з випрямленням ніг та тулуба, розведенням плечей (рук у сторони), підніманням голови; напруженням м'язів кисті і їх розслабленням.
Ці вправи виконуються з різних вихідних положень: сидячи за столом, стоячи за столом, стоячи біля стола. До комплексів треба вводити вправи, які вивчалися на заняттях з фізичної культури. Це зекономить час, який довелося б витратити для пояснення того чи іншого вихідного положення і виконання вправи.
Основна спрямованість комплексів фізкультурних хвилинок така:
- вправи типу потягування, які сприяють випрямленню хребта та підвищують тонус м'язів-розгиначів тулуба;
- вправи в нахилах і поворотах тулуба;
- вправи для м'язів ніг (відведення ніг, присідання, стрибки).
Остання вправа повинна бути спрямована на зниження фізіологічного навантаження відносно попередніх вправ (повільне піднімання рук вгору та опускання вниз у поєднанні з глибоким вдихом та повним видихом).
Вправи слід погоджувати з характером занять. Так, на заняттях з ліплення та малювання від одноманітних динамічних напружень у дітей стомлюються м'язи рук. Крім того, вони досить часто перебувають у зігнутому положенні. Саме тому під час фізкультурних хвилинок на цих заняттях використовуються вправи на інтенсивне потягування, випрямлення та вигинання хребта, на розпрямлення грудної клітки, які виконуються з одночасними рухами рук (вгору, в сторони та ін.) і подальшим опусканням їх у вихідне положення. Ці вправи також запобігають викривленню хребта.
На заняттях з розвитку мови та математики діти майже не рухаються. У даному випадку доцільне введення інтенсивних рухів з широкою амплітудою, а також енергійних рухів кистей (обертальні рухи, стискування пальців та ін.), які підвищують тонус кори головного мозку в цілому.
У комплекси фізкультурних хвилинок слід вводити вправи для ніг, особливо коли діти виконують комплекс у положенні стоячи за столом або біля столу. Такі вправи стимулюють кровообіг у нижніх кінцівках, у ділянках таза і живота дитини.
Іноді фізкультурна хвилинка поєднується із змістом заняття. Наприклад, під час заняття з математики дітям показують картку з цифрою 6 і пропонують поплескати у долоні або виконати присідання на один раз більше або вихователь показує 5-6 олівців і промовляє: «скільки олівців у нас, нахилились стільки раз» і та ін.
Комплекси вправ для фізкультурних хвилинок змінюються через два-три тижні, причому змінювати можна не весь комплекс, а тільки окремі вправи, вихідні положення, амплітуду рухів. Все це створює враження новизни вправ, і діти виконують їх з неослабним інтересом.
Перед проведенням фізкультурної хвилинки вихователь пропонує дітям приготуватися до виконання вправ. Пропонувати вправи слід спокійним тоном, щоб не викликати зайвого збудження і не відвертати увагу дітей від навчального процесу. Вихователь показує рухи, а потім пропонує дітям виконати їх. Якщо вправи знайомі дошкільнятам (вони виконували їх кілька разів на попередніх заняттях), не варто їм показувати, а досить лише сказати: «Виконуємо першу вправу», «Виконуємо другу вправу» і т.д.
Під час проведення фізкультурної хвилинки вихователь стежить за тим, як діти виконують вправи, і робить потрібні зауваження. Особливу увагу слід приділяти диханню. Важливо, щоб діти дихали глибоко (через ніс, а видихали ротом), поєднуючи дихання з рухами. Якщо у вправах немає чітко обумовлених фаз вдиху та видиху, дихати треба рівномірно в довільному темпі.
Комплекси вправ для фізкультурних хвилинок
Комплекс 1 (сидячи за столом)
- Піднімання рук вгору.
В.п. - сидячи за столом, руки вперед на столі. 1-2 руки вгору - в сторони, потягнутися (вдих); 3-4 - опустити руки у в.п. (видих). Повторити 4-6 раз у повільному темпі.
- Повороти тулуба.
В.п. - сидячи за столом, руки за голову.
- - повернути тулуб праворуч, руки в сторони (вдих);
- - повернутися у в.п. (видих);
3—4 - те саме вліво. Повторити 4-6 раз у середньому темпі.
- Згинання та розгинання рук.
В.п. - сидячи за столом, руки до плечей, пальці стиснуті в кулаки.
- - руки вперед, пальці розчепірити (видих);
- - повернутися у в.п. (вдих). Повторити 4-6 раз у середньому темпі.
- Піднімання рук в сторони.
В.п. - сидячи за столом упівоберта, кисті рук біля грудей.
- - руки в сторони (вдих);
- - повернутися у в.п. (видих). Повторити 4-6 раз у повільному темпі.
Комплекс 2 (стоячи за столом)
- Піднімання рук вгору.
В.п. - стоячи за столом, руки за голову, лікті вперед.
- прогинаючись назад, лікті відвести назад (вдих);
- повернутися у в.п. (видих). Повторити 4-6 раз у повільному темпі.
- Нахили тулуба вперед.
В.п. - стоячи за столом, руки на пояс.
- - нахилити тулуб вперед (видих);
- - випрямитися у в.п. (вдих). Повторити 4-6 раз у середньому темпі.
- Присідання.
В.п. - стоячи за столом, руки за спиною.
- - сісти на стілець (видих);
- - встати у в.п. (вдих). Повторити 4-6 раз у середньому темпі.
4. Повороти тулуба.
В.п. — стоячи за столом, руки до плечей, пальці стиснуті в кулак.
- - повернути тулуб праворуч, руки вгору, пальці розчепірити (вдих);
- - повернутися у в.п. (видих); 3-4 – те саме ліворуч. Повторити 4-6 разів у повільному темпі.
Комплекс 3 (стоячи біля столу).
- Виростемо великими (діти піднімають руки вгору, показуючи, якими вони виростуть).
- Яблук нарвемо (імітують зривання яблук лівою і правою рукою). Ми їх складемо (присідають, імітують складання яблук).
- Які кошики великі (розводять руки в сторони, показуючи розміри кошиків).
Повторити 4-6 разів.
Приблизні вправи з рівноваги для різних вікових груп
Молодший дошкільний вік
|
Середній дошкільний вік
|
Старший дошкільний вік
|
1
|
2
|
3
|
Пройти або пробігти між двома паралельними стичками, або лініями (25см – відстань), не наступаючи на них.
|
Встати на дошку, що лежить на підлозі, пройти по ній до кінця (руки на пояс в сторону або вгору).
|
Пройти між розставленими на підлозі предметами (кубиками, м’ячами, шишками) не торкаючись їх.
|
Пройти по прямо положеній на підлозі мотузці (довжина 8-10 см)
|
Пройти або пробігти між двома накресленими на землі лініями, не наступаючи на них (відстань 20 см)
|
Під час ходьби або бігу, за сигналом дорослого прийняти певне положення (присісти, стояти на одній нозі і т.д.)
|
Встати на дошку (ширина 20-25см), яка лежить на підлозі, пройти по ній до кінця.
|
Ходьба з переступанням через палку або мотузку, підняту від підлоги на 15-20см.
|
Ходьба з переступанням через палку або мотузку, підняту на 20-25см від підлоги.
|
Ходьба з переступанням через «струмок» (ширина 15-20см) з 2 ліній або скалок і через предмети (кубики, м’ячі), що лежать на підлозі.
|
Ходьба по мотузці (довжина 8-10см), покладеній на підлогу, прямо або по колу, приставляючи п’яту ноги до мотузки.
|
Пройти або пробігти між двома накресленими на землі лініями, не наступаючи на них (відстань між лініями 15 см).
|
Ходьба з переступанням через палицю або мотузку, підняту на висоту 10-15 см від підлоги.
|
Встати на дошку або лаву, один кінець якої підняти на висоту 30 см, пройти по них до кінця, повернутися кругом.
|
Відвести пряму ногу вперед, в сторону, назад, руки на поясі.
|
Ходьба по дошці (кубі або лаві), один кінець якої при підняти на висоту 25см, пройти її до кінця, повернутися передом і зійти вниз.
|
Встати на лаву (колоду), пройти по ній до кінця (руки на поясі або вгору).
|
Повороти на носках вправо і вліво на 180˚ і 360˚ в швидкому темпі, руки на поясі.
|
Встати на гімнастичну лаву (колоду), пройти по ній до кінця (руки на поясі, в сторону або вгору).
|
Встати на лаву (колоду), пройти по ній, переступити через кубики, на відстані 40-50см один від одного і зістрибнути.
|
Швидка ходьба і біг по дошці, яка лежить на підлозі.
|
Встати на лаву (колоду) пройти по ній до кінця, одночасним рухом рук (крок лівою ногою – руки в сторони, правою – вниз), і зістрибнути.
|
Ходьба по мотузці (довжина 8-20см), лежачи на підлозі, прямо і по колу і зигзагом, з предметами (палка,м’яч) в руках. Крок правою – підняти предмет вгору, лівою – вниз).
|
Ходьба по мотузці (довжина 8-10см) лежачи на підлозі, спиною вперед, руки в сторони. Встати на колоду (лаву боком, руки на поясі) пройти приставним кроком до кінця, повернутися на 90˚ і зістрибнути.
|
Встати на колоду (лаву), руки в сторони, на кожен крок лівою ногою – оплески в долоні перед грудьми, правою – руки в сторони. Дійти до кінця і зістрибнути.
|
Встати на колоду (лаву), руки за головою, крок лівою – підняти руки вгору, правою – руки за голову. Дійти до кінця і зістрибнути.
|
Встати на лаву (колоду), пройти до середини, переступити через мотузку, натягнуту на висоті 15-20см над лавою, дійти до кінця і зістрибнути.
|
2.Методика навчання збереженню рівноваги
Вік
|
Особливості виконання рухів дітьми
|
Програмові вимоги
|
Педагогічні вимоги при навчанні рухам
|
Молодший дошкільний вік
|
Важко дається збереження рівноваги як в статистичних позах, так і в динамічних вправах із-за низького розміщення центра тяжіння тіла і невеликого рухового досвіду. При відсутності впевненості і рухового досвіду діти ходять по широкій дошці приставним кроком.
|
Вчити зберігати стійку позу, використовувати вирівнюючи рухи. Вчити ходити приставним і чергуючим кроком. Сприяти розвитку координації, орієнтуванні в просторі. Виховувати самоволодіння, сміливість.
|
Спочатку дітям даються спроби утримати певну позу при сидінні, стоянні, повзанні. Поступово вихователь розширює коло завдань, ускладнює їх, внушаючи малюкам впевненість і сміливість. Важливо підтримувати інтерес дітей до вправ. Для цього треба проводити їх жваво, емоційно з невеликою групою дітей. Особливу увагу приділяють непевним.
|
Середній дошкільний вік
|
Частково зберігається невпевненість при збереженні рівноваги.
|
Вчити ходити по колоді (горизонтально чи похило) звичайним способом або приставним кроком в праву і ліву сторону. Закріпляти вміння контролювати положенні тіла, орієнтування в просторі.
|
Зростають вимоги до якості виконання вправ. Вихователь звертає увагу на впевненість виконання статичних поз. Засвоєна дітьми ходьба по гімнастичній лаві проводиться з різними завданнями: пройти з мішечками на голові, на долоні, перекрокуючи через кубики; двом дітям розійтись на лаві, йдуть по ній з двох сторін.
|
Старший дошкільний вік
|
Діти здатні утримувати рівновагу на великому набивному м’ячі, або круглому камені. Вчаться йти по качаючому посібнику, балансуючи.
|
Навчити дітей способам страховки. Вчити вміло швидку ліяти в тих випадках, коли губиться рівновага. Вчити дітей ходити на ходулях.
|
Вихователь вимагає точності виконання рузів, збереженню статичних пох і хорошої постави, невимушеності рухів. При виконанні з/р вправ виростають
|
Фізкультурні свята
1.Значення та зміст фізкультурних свят
Фізкультурні свята проводяться, починаючи з середньої групи, два-три рази на рік, у фізкультурній залі чи на спортивному майданчику, в басейні; можна про водити їх також на стадіоні, у прилеглому парку абощо, їм відводиться місце в режимі другої (при потребі — й першої) половини дня в межах 40-50 хв — для середньої групи, однієї години — для старшої групи.
Головні моменти підготовки фізкультурних свят — розроблення сценарію, розподіл обов’язків з оформлення місця проведення, підготовки атрибутики, костюмів, призів та нагород тощо. Підготовка дітей до свята розпочинається заздалегідь і здійснюється протягом
усього освітнього процесу (на музичних та фізкультурних заняттях, під час ранкової гімнастики, проведення ігор, у самостійній руховій | діяльності, в індивідуальній роботі). Неприпустимі численні масові ре петиції всього перебігу свята, а також відсторонення когось із при-1 сутніх дітей від участі в ньому разом із групою.
У системі фізичного виховання дітей у дошкільному закладі чільне місце займають фізкультурні свята, спрямовані на комплексну реалізацію широкого кола оздоровчих та виховних завдань. Дослідження (Т.І. Осокіна, Е.А. Тимофєєва та ін.), які узагальнили багаторічний досвід їх проведення, свідчать про позитивний вплив фізкультурних свят на виховання у дітей інтересу до активної рухової діяльності, а також залучення їх до виконання різноманітних цікавих фізичних вправ, рухливих та спортивних ігор, атракціонів.
Участь у фізкультурних святах сприяє виявленню самостійності та ініціативи у виконанні рухових завдань, досягнення кращих результатів в умовах змагань, виховання колективізму, наполегливості, відповідальності, дисциплінованості та інших морально-вольових якостей. Залучення батьків до безпосередньої участі у фізкультурному святі сприяє пропаганді фізичної культури серед широких верств населення і є однією з активних форм роботи педагогічного колективу дитячого садка з батьками з питань фізичного виховання.
Фізкультурні розваги
Значення та зміст фізкультурних розваг.
Дитина дошкільного віку надзвичайно активний, руху ще не сформовані, але дитині цікаво пізнавати себе, свої фізичні можливості і домігшись результату, захоплюється «ось як я можу».
Ігри та розваги - неодмінні супутники життя дітей у сім'ї, в дошкільних установах . Насичений динамікою рухового змісту, фізкультурна розвага, яке проводиться на свіжому повітрі, є радісною подією в житті дітей. Основу розважальної програми складають: веселі рухливі ігри, різноманітні фізичні вправи. Ці ігри та вправи відображають придбані дітьми рухові навички, засвоєні на регулярних фізкультурних заняттях. Об'єднує дорослих і дітей радість піднімає життєвий тонус, створює бадьорий настрій і залишається в пам'яті кожної дитини надовго. Така робота цінна тим, що створює умови для емоційно - психологічного благополуччя дитини.
Значення свят і розваг не тільки в тому, щоб приносити радість, вони є засобом всебічного виховання.
2.Види фізкультурних розваг та їх структура.
Фізкультурні розваги можуть бути різноманітні за програмою змісту і структурі. Вони можуть включати в себе примовки, вірші, пісні, танцювальні рухи і так далі.
транспорту».
Методично правильно організована робота з фізичного виховання покликана задовільнити природну потребу дітей у русі. Формування рухових навичок і умінь завжди тісно пов'язане з інтелектуальним і психічним розвитком дитини, з вихованням морально - вольових рис його характер
Наприклад. Розвага «У пошуках скарбу» грунтується на грі «Скарб» або «Записки», у кожній записці підказка, де шукати наступну.
Наприклад: По мосту ви проповзіть
І назад все поверніть,
І тоді біля вікна
Записка інша буде не видна.
Після змагання у виконанні завдання, що перемогла команда першою йде шукати записку. Востанній написано, де знаходиться скарб:
Порахуємо до п'яти
І спробуємо знайти
Скарб блищить виблискує
До себе нас приваблює.
Зазвичай закінчується фізкультурна розвага танцем, піснею, рухомий грою. Це дозволяє згуртувати дітей після змагання команд, залишить позитивні емоції, виховує вміння радіти успіхам один одного. Дуже подобаються дітям такі рухливі ігри як «Чаклун», «Липкі ппеньки», «День і ніч» (ускладнений варіант).
Спортивні дозвілля сприяють закріпленню знань, отриманих на заняттях.
Наприклад, розвага «На дорогах з давніх пір є господар - Світлофор» з навчанням правилами дорожнього руху. На розвагу прийшли такі специфічні герої: Світлофор, Постовий, Перешкода-недотепа. Дано завдання дітям: «Дорожні знаки», «Збери світлофор», «Зупинка громадського
¦ Фізкультурні розваги проводяться, починаючи з першої молодшої групи, один-два рази на місяць (переважно у другій половині дня). їхня тривалість становить: «у першій молодшій групі — 15-20 хв; «у другій молодшій — 20-30 хв; ¦ у середній — 30-35 хв; ¦ у старшій — 35-40 хв. Місцем проведення слугують: фізкультурна (музична) зала, групова кімната, фізкультурний чи ігровий майданчик даної групи, лісова або паркова галявина тощо. Обов’язковою є участь кожної дитини.
Фізкультурні паузи
До системи оздоровчо-профілактичних заходів входить обов'язкове проведення фізкультурної паузи (динамічної перерви) між заняттями, на яких переважає розумове навантаження (розвиток мови, грамота, математика) або ручна праця (малювання, ліплення, аплікація та ін.). Винятком є той випадок, коли наступним заняттям є фізкультура або музика.
Діти дошкільного віку потребують частої зміни діяльності. Виданий педагог К.Д. Ушинський підкреслював, що дитина вимагає діяльності безперестанку і стомлюється не внаслідок діяльності, а внаслідок її одноманітності та однобічності. Тому фізкультурні паузи є ефективним засобом підвищення працездатності і зниження втоми у дітей протягом навчального процесу.
Зміст фізкультурних пауз становлять ігри середньої рухливості («Совонька», «Зроби фігуру», «Знайди прапорець» та ін.) або хороводні («Коровай», «Каруселі», «Мак»), танцювальні рухи під музику (платівка, магнітофонний запис), комплекс вправ ритмічної гімнастики або загальнорозвиваючих вправ (5-6), які вже знайомі дітям.
У теплу погоду фізкультурні паузи проводяться переважно на свіжому повітрі. До них входять вправи у прокачуванні, киданні та ловленні м'яча одне одному, вправи з малим м'ячем (школа м'яча), ходьба по колоді, стрибки в глибину, через скакалку та ін. Для цього слід виносити на майданчик великі та малі м'ячі, скакалки, обручі та інший інвентар.
У старших групах спосіб проведення фізкультурних пауз може мати комбінований характер і складатися із комплексу загальнорозвиваючих вправ та рухливих ігор, які вже знайомі дітям. Спочатку виконується 5-6 вправ, а потім проводиться рухлива гра (одне-два повторення).
Фізкультурна пауза повинна закінчуватися за 2-3 хв. до початку наступного заняття, щоб діти змогли заспокоїтися і своєчасно підготуватися до заняття. Тривалість її 6—10 хвилин.
Фізкультурні хвилинки
Дітям дошкільного віку важко провести ціле заняття не рухаючись, тривалий час концентрувати свою увагу на якомусь одному завданні або слухати пояснення навчального матеріалу. Наукові дослідження (М.В. Антропова, Г.П. Лєскова, Н.А. Ноткіна та ін.) свідчать про те, що статичне навантаження є найважчим для дитини.
Тривале сидіння в одній позі і розумове напруження дошкільнят під час занять (за винятком занять з фізичної культури та музичних) призводять до розумової втоми, послаблення уваги, уповільнення току крові та кровопостачання мозку. Стомившись, деякі діти сутулять спину, лягають грудьми на край стола, нахиляють тулуб вліво або вправо. Все це негативно впливає на поставу дошкільнят.
Основні ознаки стомлення дітей, як встановлено у дослідженнях Н.М. Аксариної, такі: порушення нещодавно сформованих вмінь; порушення координації дрібних рухів, уповільнення їх, тривалі відволікання; примітивне маніпулювання (перекладання предметів, що знаходяться на столі; постукування по столу та ін.), підвищена роздратованість, позіхання. Ці ознаки поведінки багатьох дошкільнят є сигналом для вихователя про те, що вони втомилися. Така реакція організму при даному розумовому напруженні може змінюватися процесом гальмування, для якого характерна млявість, діти потягуються, лягають грудьми на стіл та ін.
Наукові дослідження (М.В. Антропова, Н.Т. Теленчі та ін.) свідчать про те, що перші ознаки стомлення виявляються у дітей середньої групи на 7-9 хв, старшої – на 10-12 хв, підготовчої до школи групи – на 12-14 хв.
Відомий російський фізіолог І.М. Сєченов розробив вчення про активний відпочинок і довів, що працездатність людини поновлюється швидше, якщо процес збудження на якийсь час переключатиметься на інші центри кори головного мозку. Отже, короткочасна зміна діяльності дітей у вигляді невеликих комплексів гімнастичних вправ дає можливість зменшити стомленість і відновити працездатність дошкільнят для успішного продовження навчальної роботи в другу половину заняття.
Фізкультурна хвилинка проводиться в середній групі щодня під час занять з конструювання, малювання, ліплення, розвитку мови, математики та ін. До комплексів фізкультурних хвилинок входить 3-4 вправи, кожна з яких повторюється по 4-6 раз. Темп виконання вправ середній або повільний. Загальна тривалість – одна-дві хвилини.
Добираючи вправи для фізкультурної хвилинки, слід керуватися такими вимогами: вправи мають відповідати віковим особливостям дошкільників, бути їм відомими і охоплювати в основному великі м'язові групи; за характером вправи повинні бути типу потягування і розслаблення м'язів, щоб активізувати функції дихання і серцево-судинної системи. Рухи фізкультурної хвилинки за своїм характером повинні бути протилежними положенню тулуба, ніг, голови, рухів рук дітей під час занять. Наприклад, якщо в процесі малорухомих занять в них втомились м'язи ніг, спини, шиї, то під час фізкультурної хвилинки доцільно давати вправи з випрямленням ніг та тулуба, розведенням плечей (рук у сторони), підніманням голови; напруженням м'язів кисті і їх розслабленням.
Ці вправи виконуються з різних вихідних положень: сидячи за столом, стоячи за столом, стоячи біля стола. До комплексів треба вводити вправи, які вивчалися на заняттях з фізичної культури. Це зекономить час, який довелося б витратити для пояснення того чи іншого вихідного положення і виконання вправи.
Основна спрямованість комплексів фізкультурних хвилинок така:
- вправи типу потягування, які сприяють випрямленню хребта та підвищують тонус м'язів-розгиначів тулуба;
- вправи в нахилах і поворотах тулуба;
- вправи для м'язів ніг (відведення ніг, присідання, стрибки).
Остання вправа повинна бути спрямована на зниження фізіологічного навантаження відносно попередніх вправ (повільне піднімання рук вгору та опускання вниз у поєднанні з глибоким вдихом та повним видихом).
Вправи слід погоджувати з характером занять. Так, на заняттях з ліплення та малювання від одноманітних динамічних напружень у дітей стомлюються м'язи рук. Крім того, вони досить часто перебувають у зігнутому положенні. Саме тому під час фізкультурних хвилинок на цих заняттях використовуються вправи на інтенсивне потягування, випрямлення та вигинання хребта, на розпрямлення грудної клітки, які виконуються з одночасними рухами рук (вгору, в сторони та ін.) і подальшим опусканням їх у вихідне положення. Ці вправи також запобігають викривленню хребта.
На заняттях з розвитку мови та математики діти майже не рухаються. У даному випадку доцільне введення інтенсивних рухів з широкою амплітудою, а також енергійних рухів кистей (обертальні рухи, стискування пальців та ін.), які підвищують тонус кори головного мозку в цілому.
У комплекси фізкультурних хвилинок слід вводити вправи для ніг, особливо коли діти виконують комплекс у положенні стоячи за столом або біля столу. Такі вправи стимулюють кровообіг у нижніх кінцівках, у ділянках таза і живота дитини.
Іноді фізкультурна хвилинка поєднується із змістом заняття. Наприклад, під час заняття з математики дітям показують картку з цифрою 6 і пропонують поплескати у долоні або виконати присідання на один раз більше або вихователь показує 5-6 олівців і промовляє: «скільки олівців у нас, нахилились стільки раз» і та ін.
Комплекси вправ для фізкультурних хвилинок змінюються через два-три тижні, причому змінювати можна не весь комплекс, а тільки окремі вправи, вихідні положення, амплітуду рухів. Все це створює враження новизни вправ, і діти виконують їх з неослабним інтересом.
Перед проведенням фізкультурної хвилинки вихователь пропонує дітям приготуватися до виконання вправ. Пропонувати вправи слід спокійним тоном, щоб не викликати зайвого збудження і не відвертати увагу дітей від навчального процесу. Вихователь показує рухи, а потім пропонує дітям виконати їх. Якщо вправи знайомі дошкільнятам (вони виконували їх кілька разів на попередніх заняттях), не варто їм показувати, а досить лише сказати: «Виконуємо першу вправу», «Виконуємо другу вправу» і т.д.
Під час проведення фізкультурної хвилинки вихователь стежить за тим, як діти виконують вправи, і робить потрібні зауваження. Особливу увагу слід приділяти диханню. Важливо, щоб діти дихали глибоко (через ніс, а видихали ротом), поєднуючи дихання з рухами. Якщо у вправах немає чітко обумовлених фаз вдиху та видиху, дихати треба рівномірно в довільному темпі.
Комплекси вправ для фізкультурних хвилинок
Комплекс 1 (сидячи за столом)
- Піднімання рук вгору.
В.п. - сидячи за столом, руки вперед на столі. 1-2 руки вгору - в сторони, потягнутися (вдих); 3-4 - опустити руки у в.п. (видих). Повторити 4-6 раз у повільному темпі.
- Повороти тулуба.
В.п. - сидячи за столом, руки за голову.
- - повернути тулуб праворуч, руки в сторони (вдих);
- - повернутися у в.п. (видих);
3—4 - те саме вліво. Повторити 4-6 раз у середньому темпі.
- Згинання та розгинання рук.
В.п. - сидячи за столом, руки до плечей, пальці стиснуті в кулаки.
- - руки вперед, пальці розчепірити (видих);
- - повернутися у в.п. (вдих). Повторити 4-6 раз у середньому темпі.
- Піднімання рук в сторони.
В.п. - сидячи за столом упівоберта, кисті рук біля грудей.
- - руки в сторони (вдих);
- - повернутися у в.п. (видих). Повторити 4-6 раз у повільному темпі.
Комплекс 2 (стоячи за столом)
- Піднімання рук вгору.
В.п. - стоячи за столом, руки за голову, лікті вперед.
- прогинаючись назад, лікті відвести назад (вдих);
- повернутися у в.п. (видих). Повторити 4-6 раз у повільному темпі.
- Нахили тулуба вперед.
В.п. - стоячи за столом, руки на пояс.
- - нахилити тулуб вперед (видих);
- - випрямитися у в.п. (вдих). Повторити 4-6 раз у середньому темпі.
- Присідання.
В.п. - стоячи за столом, руки за спиною.
- - сісти на стілець (видих);
- - встати у в.п. (вдих). Повторити 4-6 раз у середньому темпі.
4. Повороти тулуба.
В.п. — стоячи за столом, руки до плечей, пальці стиснуті в кулак.
- - повернути тулуб праворуч, руки вгору, пальці розчепірити (вдих);
- - повернутися у в.п. (видих); 3-4 – те саме ліворуч. Повторити 4-6 разів у повільному темпі.
Комплекс 3 (стоячи біля столу).
- Виростемо великими (діти піднімають руки вгору, показуючи, якими вони виростуть).
- Яблук нарвемо (імітують зривання яблук лівою і правою рукою). Ми їх складемо (присідають, імітують складання яблук).
- Які кошики великі (розводять руки в сторони, показуючи розміри кошиків).
Повторити 4-6 разів.
Організація гімнастики пробудження
Щоденно після денного сну у всіх дошкільних групах проводиться комплекс вправ гігієнічної гімнастики. До нього входять загальнорозвиваючі вправи, які виконувалися вранці, а також вправи з профілактики порушень постави та плоскостопості. Біг на початку гімнастики не пропонують у зв'язку з тим, що організм дітей після вставання з ліжка ще перебуває у стані гальмування й значне фізичне навантаження, яке викликає біг, у цей період не бажане.
При проведенні гімнастики у спальні, де площа не дозволяє дітям виконувати ходьбу та біг, після комплексу загальнорозвиваючих вправ ці рухи виконуються на місці. Тривалість та дозування вправ такі, як і в ранковій гімнастиці.
Якщо гімнастика після денного сну проводиться у груповій кімнаті, то попередньо необхідно звільнити достатню площу: зсунути стільці, провести вологе прибирання, провітрити кімнату. Температура повітря у приміщенні для дітей молодшої та середньої груп може бути в межах +16...+18°С, а старших — +14...+16°С. Поєднання гігієнічної гімнастики із загартовуванням повітря значно підвищує її оздоровчий вплив на організм дитини
Гімнастика пробудження — невідмінна ланка фізичного розвитку дітей. Її місце — у другій половині дня після денного сну. Прокидаючись та виконуючи елементарні фізичні вправи, діти налагоджують свій організм до подальшої рухової активності.
„Усмішка”
„Подивіться в очі”. В.п. – лежачи на спині одне до одного ногами, руки уздовж тулуба. 1 – підняти голову, подивитися одне одному в очі(видих), 2 – в.п.,(вдих).
„Заховалися одне від одного”. В.п. – лежачи на спині одне до одного ногами, руки під головою. 1 – зігнути ноги в колінах; 2 – в.п.
„Пошукали один одного”. В.п. – те саме, ноги в колінах зігнути, руки розведені в боки. 1 – покласти коліна на ліжко (видих), поворот голови вправо. 2 – в.п., (вдих); 3 – 4 – те саме вліво.
„Зустріч”. В.п. – лежачи на спині, руки уздовж тулуба перекачування вліво (вправо).
„Їдемо на велосипеді”. В.п. – те саме. Поперемінне згинання і випрямлення то лівої, то правої ноги.
„Тягнемося до сонця”. В.п. – стоячи на колінах, руки опущені. 1 – 2 – підняти руки через сторони вгору, потягнутися. 3 – 4 – в.п.
„Усмішка”. Встати, усміхнутися одне одному.
„Прокидаймось”
Лунає тиха, спокійна музика. Вихователь пропонує дітям відкинути ковдри.
„Розбудить сусіда” – повороти головою праворуч-ліворуч.
„Потяглися” – лежачи на спині, ноги разом, руки вздовж тулуба. Підняли руки вгору, опустили за голову – потяглися; опустили руки вниз.
„Хто ще спить?” – сидячи на ліжку, ноги прямі, руки на по-ясі. Підняли плечі вгору (вдих); опустили плечі(видих).
„Шукаємо черевички” – сидячи на ліжку, ноги опущені на підлогу. Нахилитися вперед, дістати носиком колін(видих); сісти рівно(вдих).
„Виросли великі” – стоячи біля ліжка. Піднятися на носки, потягнутися руками вгору; опуститися.
Гімнастика закінчується ходьба по корекційній доріжці.
Орієнтовні комплекси вправ ранкової гімнастики для дітей 2-6 років
Щоденно після денного сну у всіх дошкільних групах проводиться комплекс вправ гігієнічної гімнастики. До нього входять загальнорозвиваючі вправи, які виконувалися вранці, а також вправи з профілактики порушень постави та плоскостопості. Біг на початку гімнастики не пропонують у зв'язку з тим, що організм дітей після вставання з ліжка ще перебуває у стані гальмування й значне фізичне навантаження, яке викликає біг, у цей період не бажане.
При проведенні гімнастики у спальні, де площа не дозволяє дітям виконувати ходьбу та біг, після комплексу загальнорозвиваючих вправ ці рухи виконуються на місці. Тривалість та дозування вправ такі, як і в ранковій гімнастиці.
Якщо гімнастика після денного сну проводиться у груповій кімнаті, то попередньо необхідно звільнити достатню площу: зсунути стільці, провести вологе прибирання, провітрити кімнату. Температура повітря у приміщенні для дітей молодшої та середньої груп може бути в межах +16...+18°С, а старших — +14...+16°С. Поєднання гігієнічної гімнастики із загартовуванням повітря значно підвищує її оздоровчий вплив на організм дитини
Гімнастика пробудження — невідмінна ланка фізичного розвитку дітей. Її місце — у другій половині дня після денного сну. Прокидаючись та виконуючи елементарні фізичні вправи, діти налагоджують свій організм до подальшої рухової активності.
„Усмішка”
„Подивіться в очі”. В.п. – лежачи на спині одне до одного ногами, руки уздовж тулуба. 1 – підняти голову, подивитися одне одному в очі(видих), 2 – в.п.,(вдих).
„Заховалися одне від одного”. В.п. – лежачи на спині одне до одного ногами, руки під головою. 1 – зігнути ноги в колінах; 2 – в.п.
„Пошукали один одного”. В.п. – те саме, ноги в колінах зігнути, руки розведені в боки. 1 – покласти коліна на ліжко (видих), поворот голови вправо. 2 – в.п., (вдих); 3 – 4 – те саме вліво.
„Зустріч”. В.п. – лежачи на спині, руки уздовж тулуба перекачування вліво (вправо).
„Їдемо на велосипеді”. В.п. – те саме. Поперемінне згинання і випрямлення то лівої, то правої ноги.
„Тягнемося до сонця”. В.п. – стоячи на колінах, руки опущені. 1 – 2 – підняти руки через сторони вгору, потягнутися. 3 – 4 – в.п.
„Усмішка”. Встати, усміхнутися одне одному.
„Прокидаймось”
Лунає тиха, спокійна музика. Вихователь пропонує дітям відкинути ковдри.
„Розбудить сусіда” – повороти головою праворуч-ліворуч.
„Потяглися” – лежачи на спині, ноги разом, руки вздовж тулуба. Підняли руки вгору, опустили за голову – потяглися; опустили руки вниз.
„Хто ще спить?” – сидячи на ліжку, ноги прямі, руки на по-ясі. Підняли плечі вгору (вдих); опустили плечі(видих).
„Шукаємо черевички” – сидячи на ліжку, ноги опущені на підлогу. Нахилитися вперед, дістати носиком колін(видих); сісти рівно(вдих).
„Виросли великі” – стоячи біля ліжка. Піднятися на носки, потягнутися руками вгору; опуститися.
Гімнастика закінчується ходьба по корекційній доріжці.
Гімнастика закінчується ходьба по корекційній доріжці.
Орієнтовні комплекси вправ ранкової гімнастики для дітей 2-6 років
«Ялинка» (перша молодша група)
Ходьба за вихователем у колоні по одному зі зміною темпу (30 сек), біг у середньому темпі (20 сек), ходьба. Шикування у коло.
- «Велика ялинка» – піднімання рук вгору.
В.п. - стійка ноги на ширині ступні, руки опущені вниз. 1-2 – підняти руки через сторони вгору, показати, яка «висока виросла ялинка» (вдих);
3-4 - опустити руки через сторони вниз, які «в ялинки довгі гілки» (видих). Руки над головою, подивитися на них. Повторити 4-5 разів у повільному темпі.
- «Ялинка гілками хитає» — рухи прямими руками вгору та вниз.
В.п. - стійка ноги на ширині ступні, руки в сторони на рівні плечей.
1-4 - рухи прямими руками вгору і вниз. Повторити 4-5 разів у середньому темпі.
- «Маленька ялинка» - присідання, з рухами прямих рук вперед.
В.п. - стійка ноги на ширині ступні, руки опущені вниз. 1-2 – присісти, руки вперед, показати, яка «маленька ялинка» (видих); 3-4 - підвестися у в.п. (вдих). Присідати на всій ступні. Повторити 4 рази у повільному темпі.
«Дощик пішов і діти побігли додому», біг (35 сек) у повільному темпі. Ходьба (25 сек) з поступовим уповільненням темпу.
Вправи з прапорцями (друга молодша група)
Шикування дітей в колону по одному. Ходьба звичайна чергується з ходьбою на носках, як «мишка» (45 сек.). Біг у середньому темпі (25 сек.), ходьба. Шикування в коло обличчям до середини.
- Піднімання рук вгору ( «піднімаємо прапорці над головою» ).
В.п. - основна стійка, руки з прапорцями опущені вниз.
1-3 - підняти руки через сторони вгору, помахати прапорцями над головою (вдих);
4 - опустити прапорці вниз (видих). Прапорці над головою, подивитися на них. Повторити 6 разів у повільному темпі.
- Нахили тулуба вперед («опустимо прапорці вниз»).
В.п. - те ж саме.
1-2 - нахилити тулуб вперед-вниз, схрестити прапорці нижче колін
(видих);
3-4 - випрямитися у в.п. (вдих). Під час нахилу ноги в колінах не згинати. Повторити 6 разів у середньому темпі.
- Повороти тулуба («піднімемо прапорці в сторони» ).
В.п. - стійка ноги нарізно, руки з прапорцями опущені вниз.
1 - повернути тулуб вправо, руки з прапорцями в сторони (вдих);
2 - повернутися у в.п., руки опустити вниз (видих);
3-4 - те саме в ліву сторону. При поворотах п'ятки з підлоги не піднімати. Повторити 4-6 разів у середньому темпі.
4. Стрибки на обох ногах («пострибаємо з прапорцями» ).
В.п. - зімкнута стійка, руки з прапорцями в сторони. Стрибки на місці на обох ногах, виконуючи відведеними в сторону руками змахи вгору і вниз. Стрибати м'яко, дихати рівномірно. Повторити 12 разів. Біг у середньому темпі (25 сек.), прапорці тримати у правій руці. Ходьба (30 сек.) у повільному темпі, підняти руки з прапорцями в сторони та опустити вниз (6-8 разів). Звичайна ходьба.
Вправи з великим м'ячем (середня група)
Шикування дітей в колону по одному за зростом. Ходьба із зміною темпу (40 сек.). Ходьба з високим підніманням стегна, як «конячка» (25 сек.). Біг у середньому темпі (ЗО сек.), ходьба. Шикування в кілька колон із заведенням ланок.
1. Піднімання м'яча вгору, за голову.
В.п. - основна стійка, м'яч тримати обома руками, опущеними вниз.
1-2 - підняти м'яч вгору, за голову, торкнутися ним потилиці (вдих); 3-4 - опустити м'яч у в.п. (видих). Піднімаючи м'яч вгору, прогнутися упоперек. Повторити 6-8 разів у повільному темпі.
- Нахили тулуба в сторони.
В.п. - стійка ноги нарізно, м'яч на голові, підтримується руками.
- - нахилити тулуб вправо (видих);
- - повернутися у в.п. (вдих);
3-4 - те саме вліво. Під час нахилу, п'ятки з підлоги не піднімати. Повторити 6-8 разів у середньому темпі.
- Нахили тулуба вперед.
В.п. - стійка на колінах, м'яч біля грудей. 1-2 - нахилити тулуб вперед, сісти на п'ятки, торкнутися м'ячем підлоги перед колінами (видих);
3-4 - випрямитися у в.п. (вдих). Під час нахилу руки прямі. Повторити 6-8 разів у повільному темпі.
- Повороти тулуба.
В.п. — стійка ноги нарізно, руки з м'ячем внизу.
- - повернути тулуб праворуч, підняти м'яч вперед (вдих);
- - повернутися у в.п. (видих);
3-4 - те саме вліво. Руки прямі, п'ятки з підлоги не піднімати. Повторити 6-8 разів у середньому темпі.
5. Стрибки на обох ногах (пострибаємо, як м'ячик).
В.п. - зімкнута стійка, м'яч перед грудьми. Стрибки на обох ногах. Повторити 16 разів.
Біг у середньому темпі (30 сек.). Ходьба (35 сек.) у повільному темпі з підніманням рук в сторони (8 разів). Звичайна ходьба.
Вправи з обручем (старша група)
Шикування дітей в колону по одному за зростом. Ходьба чітким кроком, як «спортсмени» (30 сек.). Ходьба (35 сек.) на зовнішньому та внутрішньому боці ступні (руки на поясі). Біг (35 сек.) у середньому темпі, ходьба. Перешикування в 3-4 колони (через центр поворотом направо або наліво).
- Піднімання обруча вгору.
В.п. — основна стійка, обруч вертикально біля стегон, обхват зовні.
- - підняти обруч вгору над головою (вдих);
- - опустити обруч за спину, згинаючи руки (видих);
- - підняти обруч вгору (вдих);
- — опустити обруч у в.ц. (видих). Обруч над головою, подивитися на нього. Повторити 8 разів у повільному темпі.
- Нахили тулуба вперед.
В.п. - стійка ноги нарізно, обруч вертикально біля стегон.
- - нахилити тулуб вперед, покласти обруч на підлогу (видих);
- - випрямитися (вдих);
- - нахилити тулуб вперед-зниз, взяти обруч (видих):
- - випрямитися у в.п. (вдих). Ноги в колінах не згинати. Повторити 8 разів у середньому темпі.
- Повороти тулуба.
В.п. — сидячи на підлозі, ноги нарізно, обруч вертикально перед грудьми.
- - повернути тулуб вправо, поставити обруч на підлогу праворуч (видих);
- - повернутися у в.п. (вдих);
3-4 - те саме в ліву сторону. Повторити 8 разів у середньому темпі.
- Піднімання ніг вгору.
В.п. - лежачи на спині, обруч горизонтально на рівні грудей. 1-2 - підняти ноги вгору, торкнутися колінами обруча (вдих); 3-4 - опустити ноги на підлогу (видих). Піднімати ноги прямі. Повторити 8-10 разів у повільному темпі.
- Нахили тулуба в сторони.
В.п. - стійка ноги нарізно, обруч над плечима горизонтально до підлоги.
1 - підняти обруч вгору над головою (вдих);
- - нахилити тулуб вліво (видих);
- - випрямити тулуб, обруч над головою (вдих);
- - повернутися у в.п. (видих);
5-8 - те саме вправо. Повторити 6-8 разів у повільному темпі.
6. Стрибки.
В.п. - основна стійка, руки на поясі, обруч на підлозі біля носків ніг.
- - стрибок у середину обруча поштовхом обох ніг;
- - стрибок назад з обруча. Стрибати м'яко на носках, дихати рівномірно. Повторити 10 разів.
Біг у повільному темпі (1 хв. ЗО сек.). Ходьба (40 сек.) у повільному темпі з рухами рук: під крок правої ноги - руки в сторони, лівої - руки на пояс (8-10 разів). Звичайна ходьба.
Вправи зі скакалкою (підготовча до школи група)
Шикування дітей в колону по одному за зростом. Ходьба в середньому темпі (30 сек.). Ходьба (40 сек.) на носках (руки на поясі) та п'ятках (руки за голову). Біг (45 сек.) у середньому темпі, ходьба. Перешикування в 3-4 колони (через центр поворотом направо або наліво).
- Піднімання рук вгору.
В.п. - основна стійка, скакалку, складену вдвоє, тримати за кінці внизу.
- — підняти руки вгору, праву ногу відставити назад на носок (вдих);
- - повернутися у в.п. (видих);
3-4 - те саме з лівої ноги. Руки вгору, прогнутися впоперек. Повторити 10 разів у середньому темпі.
- Нахили тулуба вперед.
В.п. - стійка ноги нарізно, складена вдвоє скакалка - внизу за спиною.
- - нахилити тулуб вперед-вниз, натягуючи скакалку, відвести руки назад (видих);
- - випрямитися у в.п. (вдих). Нахили виконувати енергійно, ноги в колінах не згинати. Повторити 10-12 разів у середньому темпі.
- Повороти тулуба.
В.п. - стійка ноги нарізно, скакалку, складену вдвоє, тримати за спиною на плечах за її кінці.
- - повернути тулуб ліворуч, натягуючи скакалку, ліву руку відвести в сторону, права зігнута (видих);
- - повернутися у в.п. (вдих);
3-4 - те саме в праву сторону. При поворотах ступні з підлоги не піднімати. Повторити 10 разів у середньому темпі.
- Згинання та розгинання ніг.
В.п. - лежачи на спині, скакалка складена вдвоє, руки вперед. 1-2 - зігнути ноги вперед, перенести їх поміж рук, підвести скакалку під коліна (видих);
3-4 - опустити ноги у в.п. (вдих). Згинаючи ноги носки відтягнути. Повторити 10-12 разів у повільному темпі.
- Повороти тулуба.
В.п. - сидячи на підлозі, ноги нарізно (якнайширше), руки в сторони,.скакалка на плечах за головою.
- - повернути тулуб вправо (видих);
- - повернутися у в.п. (вдих);
3-4 - те саме в ліву сторону. Повторити 10-12 разів у середньому темпі.
- Нахили тулуба в сторони.
В.п. - стійка ноги нарізно на скакалці, руки внизу.
- - нахилити тулуб вліво, правою рукою натягнути скакалку (видих);
- - повернутися у в.п. (вдих);
3-4 - те саме вправо. Нахили виконувати в одній плоїцині. Повторити 10-12 разів у середньому темпі.
- Стрибки через скакалку.
В.п. - основна стійка, скакалка за спиною. Стрибки поштовхом обох ніг через скакалку, що обертається. Стрибати м'яко на носках. Повторити 22-24 рази.
Біг у повільному темпі (2 хв. ЗО сек.). Ходьба (50 сек.) у повільному темпі із плесканнями в долоні над головою під крок лівої ноги (10-12 разів). Ходьба в середньому темпі.
«Ялинка» (перша молодша група)
Ходьба за вихователем у колоні по одному зі зміною темпу (30 сек), біг у середньому темпі (20 сек), ходьба. Шикування у коло.
- «Велика ялинка» – піднімання рук вгору.
В.п. - стійка ноги на ширині ступні, руки опущені вниз. 1-2 – підняти руки через сторони вгору, показати, яка «висока виросла ялинка» (вдих);
3-4 - опустити руки через сторони вниз, які «в ялинки довгі гілки» (видих). Руки над головою, подивитися на них. Повторити 4-5 разів у повільному темпі.
- «Ялинка гілками хитає» — рухи прямими руками вгору та вниз.
В.п. - стійка ноги на ширині ступні, руки в сторони на рівні плечей.
1-4 - рухи прямими руками вгору і вниз. Повторити 4-5 разів у середньому темпі.
- «Маленька ялинка» - присідання, з рухами прямих рук вперед.
В.п. - стійка ноги на ширині ступні, руки опущені вниз. 1-2 – присісти, руки вперед, показати, яка «маленька ялинка» (видих); 3-4 - підвестися у в.п. (вдих). Присідати на всій ступні. Повторити 4 рази у повільному темпі.
«Дощик пішов і діти побігли додому», біг (35 сек) у повільному темпі. Ходьба (25 сек) з поступовим уповільненням темпу.
Вправи з прапорцями (друга молодша група)
Шикування дітей в колону по одному. Ходьба звичайна чергується з ходьбою на носках, як «мишка» (45 сек.). Біг у середньому темпі (25 сек.), ходьба. Шикування в коло обличчям до середини.
- Піднімання рук вгору ( «піднімаємо прапорці над головою» ).
В.п. - основна стійка, руки з прапорцями опущені вниз.
1-3 - підняти руки через сторони вгору, помахати прапорцями над головою (вдих);
4 - опустити прапорці вниз (видих). Прапорці над головою, подивитися на них. Повторити 6 разів у повільному темпі.
- Нахили тулуба вперед («опустимо прапорці вниз»).
В.п. - те ж саме.
1-2 - нахилити тулуб вперед-вниз, схрестити прапорці нижче колін
(видих);
3-4 - випрямитися у в.п. (вдих). Під час нахилу ноги в колінах не згинати. Повторити 6 разів у середньому темпі.
- Повороти тулуба («піднімемо прапорці в сторони» ).
В.п. - стійка ноги нарізно, руки з прапорцями опущені вниз.
1 - повернути тулуб вправо, руки з прапорцями в сторони (вдих);
2 - повернутися у в.п., руки опустити вниз (видих);
3-4 - те саме в ліву сторону. При поворотах п'ятки з підлоги не піднімати. Повторити 4-6 разів у середньому темпі.
4. Стрибки на обох ногах («пострибаємо з прапорцями» ).
В.п. - зімкнута стійка, руки з прапорцями в сторони. Стрибки на місці на обох ногах, виконуючи відведеними в сторону руками змахи вгору і вниз. Стрибати м'яко, дихати рівномірно. Повторити 12 разів. Біг у середньому темпі (25 сек.), прапорці тримати у правій руці. Ходьба (30 сек.) у повільному темпі, підняти руки з прапорцями в сторони та опустити вниз (6-8 разів). Звичайна ходьба.
Вправи з великим м'ячем (середня група)
Шикування дітей в колону по одному за зростом. Ходьба із зміною темпу (40 сек.). Ходьба з високим підніманням стегна, як «конячка» (25 сек.). Біг у середньому темпі (ЗО сек.), ходьба. Шикування в кілька колон із заведенням ланок.
1. Піднімання м'яча вгору, за голову.
В.п. - основна стійка, м'яч тримати обома руками, опущеними вниз.
1-2 - підняти м'яч вгору, за голову, торкнутися ним потилиці (вдих); 3-4 - опустити м'яч у в.п. (видих). Піднімаючи м'яч вгору, прогнутися упоперек. Повторити 6-8 разів у повільному темпі.
- Нахили тулуба в сторони.
В.п. - стійка ноги нарізно, м'яч на голові, підтримується руками.
- - нахилити тулуб вправо (видих);
- - повернутися у в.п. (вдих);
3-4 - те саме вліво. Під час нахилу, п'ятки з підлоги не піднімати. Повторити 6-8 разів у середньому темпі.
- Нахили тулуба вперед.
В.п. - стійка на колінах, м'яч біля грудей. 1-2 - нахилити тулуб вперед, сісти на п'ятки, торкнутися м'ячем підлоги перед колінами (видих);
3-4 - випрямитися у в.п. (вдих). Під час нахилу руки прямі. Повторити 6-8 разів у повільному темпі.
- Повороти тулуба.
В.п. — стійка ноги нарізно, руки з м'ячем внизу.
- - повернути тулуб праворуч, підняти м'яч вперед (вдих);
- - повернутися у в.п. (видих);
3-4 - те саме вліво. Руки прямі, п'ятки з підлоги не піднімати. Повторити 6-8 разів у середньому темпі.
5. Стрибки на обох ногах (пострибаємо, як м'ячик).
В.п. - зімкнута стійка, м'яч перед грудьми. Стрибки на обох ногах. Повторити 16 разів.
Біг у середньому темпі (30 сек.). Ходьба (35 сек.) у повільному темпі з підніманням рук в сторони (8 разів). Звичайна ходьба.
Вправи з обручем (старша група)
Шикування дітей в колону по одному за зростом. Ходьба чітким кроком, як «спортсмени» (30 сек.). Ходьба (35 сек.) на зовнішньому та внутрішньому боці ступні (руки на поясі). Біг (35 сек.) у середньому темпі, ходьба. Перешикування в 3-4 колони (через центр поворотом направо або наліво).
- Піднімання обруча вгору.
В.п. — основна стійка, обруч вертикально біля стегон, обхват зовні.
- - підняти обруч вгору над головою (вдих);
- - опустити обруч за спину, згинаючи руки (видих);
- - підняти обруч вгору (вдих);
- — опустити обруч у в.ц. (видих). Обруч над головою, подивитися на нього. Повторити 8 разів у повільному темпі.
- Нахили тулуба вперед.
В.п. - стійка ноги нарізно, обруч вертикально біля стегон.
- - нахилити тулуб вперед, покласти обруч на підлогу (видих);
- - випрямитися (вдих);
- - нахилити тулуб вперед-зниз, взяти обруч (видих):
- - випрямитися у в.п. (вдих). Ноги в колінах не згинати. Повторити 8 разів у середньому темпі.
- Повороти тулуба.
В.п. — сидячи на підлозі, ноги нарізно, обруч вертикально перед грудьми.
- - повернути тулуб вправо, поставити обруч на підлогу праворуч (видих);
- - повернутися у в.п. (вдих);
3-4 - те саме в ліву сторону. Повторити 8 разів у середньому темпі.
- Піднімання ніг вгору.
В.п. - лежачи на спині, обруч горизонтально на рівні грудей. 1-2 - підняти ноги вгору, торкнутися колінами обруча (вдих); 3-4 - опустити ноги на підлогу (видих). Піднімати ноги прямі. Повторити 8-10 разів у повільному темпі.
- Нахили тулуба в сторони.
В.п. - стійка ноги нарізно, обруч над плечима горизонтально до підлоги.
1 - підняти обруч вгору над головою (вдих);
- - нахилити тулуб вліво (видих);
- - випрямити тулуб, обруч над головою (вдих);
- - повернутися у в.п. (видих);
5-8 - те саме вправо. Повторити 6-8 разів у повільному темпі.
6. Стрибки.
В.п. - основна стійка, руки на поясі, обруч на підлозі біля носків ніг.
- - стрибок у середину обруча поштовхом обох ніг;
- - стрибок назад з обруча. Стрибати м'яко на носках, дихати рівномірно. Повторити 10 разів.
Біг у повільному темпі (1 хв. ЗО сек.). Ходьба (40 сек.) у повільному темпі з рухами рук: під крок правої ноги - руки в сторони, лівої - руки на пояс (8-10 разів). Звичайна ходьба.
Вправи зі скакалкою (підготовча до школи група)
Шикування дітей в колону по одному за зростом. Ходьба в середньому темпі (30 сек.). Ходьба (40 сек.) на носках (руки на поясі) та п'ятках (руки за голову). Біг (45 сек.) у середньому темпі, ходьба. Перешикування в 3-4 колони (через центр поворотом направо або наліво).
- Піднімання рук вгору.
В.п. - основна стійка, скакалку, складену вдвоє, тримати за кінці внизу.
- — підняти руки вгору, праву ногу відставити назад на носок (вдих);
- - повернутися у в.п. (видих);
3-4 - те саме з лівої ноги. Руки вгору, прогнутися впоперек. Повторити 10 разів у середньому темпі.
- Нахили тулуба вперед.
В.п. - стійка ноги нарізно, складена вдвоє скакалка - внизу за спиною.
- - нахилити тулуб вперед-вниз, натягуючи скакалку, відвести руки назад (видих);
- - випрямитися у в.п. (вдих). Нахили виконувати енергійно, ноги в колінах не згинати. Повторити 10-12 разів у середньому темпі.
- Повороти тулуба.
В.п. - стійка ноги нарізно, скакалку, складену вдвоє, тримати за спиною на плечах за її кінці.
- - повернути тулуб ліворуч, натягуючи скакалку, ліву руку відвести в сторону, права зігнута (видих);
- - повернутися у в.п. (вдих);
3-4 - те саме в праву сторону. При поворотах ступні з підлоги не піднімати. Повторити 10 разів у середньому темпі.
- Згинання та розгинання ніг.
В.п. - лежачи на спині, скакалка складена вдвоє, руки вперед. 1-2 - зігнути ноги вперед, перенести їх поміж рук, підвести скакалку під коліна (видих);
3-4 - опустити ноги у в.п. (вдих). Згинаючи ноги носки відтягнути. Повторити 10-12 разів у повільному темпі.
- Повороти тулуба.
В.п. - сидячи на підлозі, ноги нарізно (якнайширше), руки в сторони,.скакалка на плечах за головою.
- - повернути тулуб вправо (видих);
- - повернутися у в.п. (вдих);
3-4 - те саме в ліву сторону. Повторити 10-12 разів у середньому темпі.
- Нахили тулуба в сторони.
В.п. - стійка ноги нарізно на скакалці, руки внизу.
- - нахилити тулуб вліво, правою рукою натягнути скакалку (видих);
- - повернутися у в.п. (вдих);
3-4 - те саме вправо. Нахили виконувати в одній плоїцині. Повторити 10-12 разів у середньому темпі.
- Стрибки через скакалку.
В.п. - основна стійка, скакалка за спиною. Стрибки поштовхом обох ніг через скакалку, що обертається. Стрибати м'яко на носках. Повторити 22-24 рази.
Біг у повільному темпі (2 хв. ЗО сек.). Ходьба (50 сек.) у повільному темпі із плесканнями в долоні над головою під крок лівої ноги (10-12 разів). Ходьба в середньому темпі.
Структура та зміст ранкової гімнастики
Будь-яке фізкультурний захід, в тому числі і ранкова гімнастика, починається з розминки і закінчується відновними вправами.Оскільки ранкова гімнастика не тривала (5 - 12 хвилин) і фізичні навантаження в ній не великі, це вимога дотримується як загальний принцип.
В денних групах дитячого саду ранкова гімнастика як обов'язкова частина режиму дня проводиться щодня перед сніданком. У цілодобових групах з метою розгальмування нервової системи і якнайшвидшого переходу дітей до подальшої їх діяльності її виконують безпосередньо після сну.
З весни і до пізньої осені ранкову гімнастику проводять на відкритому повітрі на майданчику, а в дощову погоду - на терасі. Длязагартовування дітей старшого віку в теплу погоду займаються в спортивних костюмах (трусики, майка, тапочки), в прохолодну - у светрах, легких куртках, не обмежувальних рухів. Діти молодшого віку займаються гімнастикою у повсякденному одязі.
У зимовий час для проведення ранкової гімнастики використовують фізкультурний зал або групову кімнату, температура повітря якої не повинна перевищувати 16 градусів С. Перед заняттями приміщення добре провітрюють і проводять вологе прибирання.
Ранкову гімнастику умовно поділяють на три частини: вступну, основну і заключну. Кожна частина має свої завдання і зміст. У першій, вступній частині організують увагу дітей, навчають їх узгоджених дій, виробленню правильної постави і готують організм до виконання більш складних вправ. З цією метою включають: побудови (в колону, в шеренгу); стройові вправи (повороти і півоберту наліво, направо, колом); перестроювання з однієї колони в дві, з двох колон у чотири, в коло, кілька кіл, змикання і розмикання приставними кроками в сторону; нетривалу ходьбу, що чергуються з вправами, які сприяють зміцненню опорно-рухового апарату та формування постави (ходьба на носках, з різним положенням рук, ходьба з високим підніманням колін, на п'ятах, скрестного кроком); біг один за одним і врозтіч або в поєднанні зі стрибками. Тривалість вступної частини в середньому тривати від 1 до 2 хвилин.
У другій, основної частини ставлять завдання зміцнення основних м'язових груп, формування правильної постави. Для вирішення даного завдання виконують загально-розвиваючі вправи в певній послідовності. Спочатку вправи для зміцнення плечового пояса і рук, які сприяють розширенню грудної клітини, хорошому випрямляння хребта, розвитку дихальних м'язів. Потім вправи для м'язів тулуба. Далі йдуть вправи для розвитку м'язів ніг і зміцнення зводу стопи. Після вправ з великим навантаженням слід повторити першу вправу або аналогічне йому. Кількість повторень кожної вправи залежить від віку дітей та їх фізичної підготовленості.
Після виконання всіх загально розвиваючих вправ діти молодшого віку виконують стрибки або біг, що переходять у завершальну ходьбу. Діти старшого віку виконують стрибки у поєднанні з бігом, потім заключну ходьбу з виконанням різних завдань. У заключній частині гімнастики проводиться ходьба або малорухлива гра, щоб відновити пульс і дихання
Будь-яке фізкультурний захід, в тому числі і ранкова гімнастика, починається з розминки і закінчується відновними вправами.Оскільки ранкова гімнастика не тривала (5 - 12 хвилин) і фізичні навантаження в ній не великі, це вимога дотримується як загальний принцип.
В денних групах дитячого саду ранкова гімнастика як обов'язкова частина режиму дня проводиться щодня перед сніданком. У цілодобових групах з метою розгальмування нервової системи і якнайшвидшого переходу дітей до подальшої їх діяльності її виконують безпосередньо після сну.
З весни і до пізньої осені ранкову гімнастику проводять на відкритому повітрі на майданчику, а в дощову погоду - на терасі. Длязагартовування дітей старшого віку в теплу погоду займаються в спортивних костюмах (трусики, майка, тапочки), в прохолодну - у светрах, легких куртках, не обмежувальних рухів. Діти молодшого віку займаються гімнастикою у повсякденному одязі.
У зимовий час для проведення ранкової гімнастики використовують фізкультурний зал або групову кімнату, температура повітря якої не повинна перевищувати 16 градусів С. Перед заняттями приміщення добре провітрюють і проводять вологе прибирання.
Ранкову гімнастику умовно поділяють на три частини: вступну, основну і заключну. Кожна частина має свої завдання і зміст. У першій, вступній частині організують увагу дітей, навчають їх узгоджених дій, виробленню правильної постави і готують організм до виконання більш складних вправ. З цією метою включають: побудови (в колону, в шеренгу); стройові вправи (повороти і півоберту наліво, направо, колом); перестроювання з однієї колони в дві, з двох колон у чотири, в коло, кілька кіл, змикання і розмикання приставними кроками в сторону; нетривалу ходьбу, що чергуються з вправами, які сприяють зміцненню опорно-рухового апарату та формування постави (ходьба на носках, з різним положенням рук, ходьба з високим підніманням колін, на п'ятах, скрестного кроком); біг один за одним і врозтіч або в поєднанні зі стрибками. Тривалість вступної частини в середньому тривати від 1 до 2 хвилин.
У другій, основної частини ставлять завдання зміцнення основних м'язових груп, формування правильної постави. Для вирішення даного завдання виконують загально-розвиваючі вправи в певній послідовності. Спочатку вправи для зміцнення плечового пояса і рук, які сприяють розширенню грудної клітини, хорошому випрямляння хребта, розвитку дихальних м'язів. Потім вправи для м'язів тулуба. Далі йдуть вправи для розвитку м'язів ніг і зміцнення зводу стопи. Після вправ з великим навантаженням слід повторити першу вправу або аналогічне йому. Кількість повторень кожної вправи залежить від віку дітей та їх фізичної підготовленості.
Після виконання всіх загально розвиваючих вправ діти молодшого віку виконують стрибки або біг, що переходять у завершальну ходьбу. Діти старшого віку виконують стрибки у поєднанні з бігом, потім заключну ходьбу з виконанням різних завдань. У заключній частині гімнастики проводиться ходьба або малорухлива гра, щоб відновити пульс і дихання
Народні ігри та особливості їх проведення в різних вікових групах
1.Характеристика та класифікація народних рухливих ігор.
Гра доволі рано входить у життя дітей - уже на першому році дитини. «Дитина граючись живе, - писав Т. Лубенець, - і живучи грається». Діти будь-якого віку знайдуть собі гру до смаку. Але не можна абсолютно, раз і назавжди, установити постійні схеми, але в загальних рисах треба добре обдумати, яку саме гру можна проводити з дітьми того чи іншого віку, маючи на увазі дитячу психіку, що з роками змінюється, як і самі захоплення й бажання дитини.
Народні ігри поділяють на групи: насамперед це сезонно-обрядові ігри типу «Кривий танець», «Горішок», «Подоляночка». У давні часи такі ігри проводились у певні пори року, у дні календарних свят і супроводжувались обрядовими піснями та хороводами. Де які з них починались магічними звертаннями-закличками до сил природи, птахів. У побутових народних іграх відображено працю українського народу (землеробство, тваринництво, ковальство, мисливство, рибальство): «Гуси», «Нема пана вдома», «Коваль». Ігри-ловітки («Піжмурки», «Латка», «Квач») - безсюжетні ігри, в яких удосконалюються навички швидкого бігу.
Серед народних ігор можна також виділити ігри-забави та ігри-атракціони. Вони мають естафетний характер з елементами змагань: стрибки на одній нозі, закидання м’ячів у рухому ціль, перетягування каната, ходьба на низьких ходулях, підстрибування та ловіння ласощів (бублика, цукерки) зубами - «Бій півнів», «Перетягування бука», «Пес», ігри комічного характеру «Ледачий Гриць», сюди ж можна віднести гойдання на гойдалках, катання на саморобних каруселях, лазіння по гладенькому стовбуру, ліплення снігової баби тощо.
Народні ігри також поділяються на сюжетні та безсюжетні, великої, середньої та малої рухливості (за ступенем фізичного навантаження). Ігри з ходьбою, бігом, лазінням (за ознакою руху, що переважає). Так, наприклад, А. Цьось поділяє народні ігри на рухливі ігри та забави зі співом, приказками, примовками, ігри з предметами, рухливі ігри та забави зі співом, приказками, примовками, ігри з предметами, рухливі ігри та забави на розвиток фізичних якостей (сили, спритності, швидкості тощо).
Обдумуючи, які ігри запропонувати дітям, слід ураховувати природні умови. Скажімо, гуляючи в лузі, доречно пограти в «Гусей», «Віночок», «Подоляночку»; біля водойми - у «Міст», «Качок і рибалок», «У річку гоп»; у лісі - у «Грибок» «Горішок» тощо.
2.Класифікація народних рухливих ігор.
І За характером використання фольклорного підкріплення:
- народні ігри з мовленнєвим супроводом (мініатюрами усної народної творчості);
- народні ігри без мовленнєвого супроводу; її.
За способом розподілені на роль:
- ігри з вибором ведучого за допомогою лічилок;
- ігри з розподілом на групи за допомогою скоромовок ;
- Ігри з переважним проявом рухових якостей:
- ігри на розвиток спритності і точності рухів;
- ігри на розвиток швидкості реакції;
- ігри на розвиток окоміру, мужності;
- ігри на розвиток ритмічності і пластики рухів;
- ігри на орієнтування в просторі і колективі.
- Ігри з переважним проявом психічних якостей:
- ігри на розвиток концентрації і стійкості уваги;
- ігри на розвиток зорової, слухової, моторної пам'яті;
- ігри на розвиток творчої уяви;
Висновок
Народні ігри поділяють на групи: насамперед це сезонно-обрядові ігри. Серед народних ігор можна також виділити ігри-забави та ігри-атракціони. Серед народних ігор можна також виділити ігри-забави та ігри-атракціони. Народні ігри також поділяються на сюжетні та безсюжетні, великої, середньої та малої рухливості (за ступенем фізичного навантаження).
- 2. Методика проведення народних ігор в різних вікових групах
Усі народні ігри проводяться відповідно до вікових можливостей дітей. Так, наприклад, із дітьми раннього віку (перший, другий рік життя) використовують переважно індивідуальні ігри-забавлянки (або з двома-трьома дітьми): «Кую, кую чобіток», «Мишечка-скреботушечка», «Дибки-дибки», «Печу, печу хлібчик», «Тосі, тосі», «Сорока-ворона», «Зайчику, зайчику, де ти бував?», «Котику сірень кий», «Ой чук, чук».
Із досвіду можна сказати, що з дітьми третього-четвертого року життя народні ігри бажано проводити на прогулянці. Текст слів у іграх простий, це переважно заклички: «Дощику, дощику», «Вода холодна», «Зозулю-кавулю», «Вийди, вийди, сонечко», «Гайку, гайку», «Ой ходила Марусенька»; рухливі хороводні ігри: «Курочка-чубарочка», «Кізонька», «Де ж наші ручки?», «Подоляночка»; ігри парами: «Моталки», «Дрібу-дрібу-дрібушечки».
Дітям п’ятого року життя доступні і складніші ігри: «М’яч сусідові», «Не лови ґав», «Хто швидше», «У навбитки», «У кидка» (розвиток окоміру, спритності, сили, координації рухів). Окрім цих ігор пропонуються хороводи, але вже з різними атрибутами - віночком, хусточкою, стрічкою.
Перш ніж запропонувати дітям певну народну гру, треба ознайомити їх з її походженням, атрибутами та дійовими особами, розповісти, як у цю гру грали в давнину. Наприклад, як можна ознайомити дітей з давньою традицією святкування Івана Купала (гра «Горю дуб»). Напередодні свята купальське дерево прикрашали вінками, квітами, стрічками.
Увечері біля обрядового дерева розкладали вогнище з дубових гілок, і хлопців парах із дівчатами перестрибували через нього. Уважалося, що в такий спосіб відбувається очищення вогнем. Із давніх-давен люди вірили, що вогонь очищує душу від усього злого й наділяє силою та здоров’ям. Саме то му цей обряд проводили перед жнивами.
Діти з цікавістю слухають про те, що стрибала через вогонь тільки доросла молодь, а дітлахи стрибали через кропиву, адже так безпечніше. А якщо кропива все-таки когось і жалила, то це було на користь. Варто ознайомити дітей із символікою вінкоплетіння – пояснити значення квітів і кольорів стрічок.
Перед грою «Кривий танець» можна знайомити дітей з історією гри. Ось одна із версій. Гра виникла дуже давно, у ті часи, коли на нашу країну нападали татари. Батьки тоді вчили дітей остерігатись ворога й у разі небезпеки заплутувати свої сліди, щоб чужинці по них не потрапили в село. У танку імітується саме такий рух — по кривій. Діти водили «кривий» хоровод по обіді біля церкви на свято Благовіщення. Люди з особливою шаною ставились до цього свята, коли «Бог благословляє всі рослини».
Тому працювати в цей день вважалося завеликий гріх. Існувало повір’я, що на Благовіщення навіть птах не в’є собі гнізда. А на свято вранці діти виходили в поле до бузька (лелеки), показували йому освячений хліб і промовляли: «Бусень, бусень, на тобі хлібця, а ти нам - жита копу».
Таку інформацію треба добирати до кожної гри, а також підшуковувати уривки оповідань, народних казок, влучні загадки та прислів’я (наприклад, ось таку загадку доречно запропонувати перед грою «Коза»: «Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а доїться»). Перед проведенням гри часто співаємо народні пісеньки, наприклад, перед грою «Сірий кіт» - колискову про котика, а перед грою «Зайчик сіренький» - пісеньку про зайчика.
Дітям дуже подобається, коли їм розповідають про виготовлення атрибутів до народних ігор в давнину. Наприклад, м’яч колись робили з бичачої вовни, яку скачували між долонями, а щоб м’яч був пружнішим, його змочували водою. Такий м’яч називався повстяним, і грались ним переважно старші діти або дорослі, бо він був надто важкий. А спеціально для малят вовну скачували в кульку й обшивали зверху шкірою. Такий м’яч був легкий і називався ремінним. Замість вовни використовували також пір’я, пух, волоски очерету.
У давнину діти використовували для рухливих ігор майже все, що потрапляло під руку. Із малими формами фольклору можна знайомити дітей як перед початком ігор, так і розучуючи їх безпосередньо під час гри, оскільки вони досить ритмічні й легко запам’ятовуються. Прислів’я та приказки використовуються і для підбиття підсумку гри: «Дружній череді і вовк не страшний», «Зробили спішно, коли б воно не вийшло смішно», «Берись дружно - не буде сутужно» тощо. Такий лаконічний виховний підсумок, на мою думку, справляє на дітей набагато сильніше враження, ніж надокучливе моралізування.
1.Характеристика та класифікація народних рухливих ігор.
Гра доволі рано входить у життя дітей - уже на першому році дитини. «Дитина граючись живе, - писав Т. Лубенець, - і живучи грається». Діти будь-якого віку знайдуть собі гру до смаку. Але не можна абсолютно, раз і назавжди, установити постійні схеми, але в загальних рисах треба добре обдумати, яку саме гру можна проводити з дітьми того чи іншого віку, маючи на увазі дитячу психіку, що з роками змінюється, як і самі захоплення й бажання дитини.
Народні ігри поділяють на групи: насамперед це сезонно-обрядові ігри типу «Кривий танець», «Горішок», «Подоляночка». У давні часи такі ігри проводились у певні пори року, у дні календарних свят і супроводжувались обрядовими піснями та хороводами. Де які з них починались магічними звертаннями-закличками до сил природи, птахів. У побутових народних іграх відображено працю українського народу (землеробство, тваринництво, ковальство, мисливство, рибальство): «Гуси», «Нема пана вдома», «Коваль». Ігри-ловітки («Піжмурки», «Латка», «Квач») - безсюжетні ігри, в яких удосконалюються навички швидкого бігу.
Серед народних ігор можна також виділити ігри-забави та ігри-атракціони. Вони мають естафетний характер з елементами змагань: стрибки на одній нозі, закидання м’ячів у рухому ціль, перетягування каната, ходьба на низьких ходулях, підстрибування та ловіння ласощів (бублика, цукерки) зубами - «Бій півнів», «Перетягування бука», «Пес», ігри комічного характеру «Ледачий Гриць», сюди ж можна віднести гойдання на гойдалках, катання на саморобних каруселях, лазіння по гладенькому стовбуру, ліплення снігової баби тощо.
Народні ігри також поділяються на сюжетні та безсюжетні, великої, середньої та малої рухливості (за ступенем фізичного навантаження). Ігри з ходьбою, бігом, лазінням (за ознакою руху, що переважає). Так, наприклад, А. Цьось поділяє народні ігри на рухливі ігри та забави зі співом, приказками, примовками, ігри з предметами, рухливі ігри та забави зі співом, приказками, примовками, ігри з предметами, рухливі ігри та забави на розвиток фізичних якостей (сили, спритності, швидкості тощо).
Обдумуючи, які ігри запропонувати дітям, слід ураховувати природні умови. Скажімо, гуляючи в лузі, доречно пограти в «Гусей», «Віночок», «Подоляночку»; біля водойми - у «Міст», «Качок і рибалок», «У річку гоп»; у лісі - у «Грибок» «Горішок» тощо.
2.Класифікація народних рухливих ігор.
І За характером використання фольклорного підкріплення:
- народні ігри з мовленнєвим супроводом (мініатюрами усної народної творчості);
- народні ігри без мовленнєвого супроводу; її.
За способом розподілені на роль:
- ігри з вибором ведучого за допомогою лічилок;
- ігри з розподілом на групи за допомогою скоромовок ;
- Ігри з переважним проявом рухових якостей:
- ігри на розвиток спритності і точності рухів;
- ігри на розвиток швидкості реакції;
- ігри на розвиток окоміру, мужності;
- ігри на розвиток ритмічності і пластики рухів;
- ігри на орієнтування в просторі і колективі.
- Ігри з переважним проявом психічних якостей:
- ігри на розвиток концентрації і стійкості уваги;
- ігри на розвиток зорової, слухової, моторної пам'яті;
- ігри на розвиток творчої уяви;
Висновок
Народні ігри поділяють на групи: насамперед це сезонно-обрядові ігри. Серед народних ігор можна також виділити ігри-забави та ігри-атракціони. Серед народних ігор можна також виділити ігри-забави та ігри-атракціони. Народні ігри також поділяються на сюжетні та безсюжетні, великої, середньої та малої рухливості (за ступенем фізичного навантаження).
- 2. Методика проведення народних ігор в різних вікових групах
Усі народні ігри проводяться відповідно до вікових можливостей дітей. Так, наприклад, із дітьми раннього віку (перший, другий рік життя) використовують переважно індивідуальні ігри-забавлянки (або з двома-трьома дітьми): «Кую, кую чобіток», «Мишечка-скреботушечка», «Дибки-дибки», «Печу, печу хлібчик», «Тосі, тосі», «Сорока-ворона», «Зайчику, зайчику, де ти бував?», «Котику сірень кий», «Ой чук, чук».
Із досвіду можна сказати, що з дітьми третього-четвертого року життя народні ігри бажано проводити на прогулянці. Текст слів у іграх простий, це переважно заклички: «Дощику, дощику», «Вода холодна», «Зозулю-кавулю», «Вийди, вийди, сонечко», «Гайку, гайку», «Ой ходила Марусенька»; рухливі хороводні ігри: «Курочка-чубарочка», «Кізонька», «Де ж наші ручки?», «Подоляночка»; ігри парами: «Моталки», «Дрібу-дрібу-дрібушечки».
Дітям п’ятого року життя доступні і складніші ігри: «М’яч сусідові», «Не лови ґав», «Хто швидше», «У навбитки», «У кидка» (розвиток окоміру, спритності, сили, координації рухів). Окрім цих ігор пропонуються хороводи, але вже з різними атрибутами - віночком, хусточкою, стрічкою.
Перш ніж запропонувати дітям певну народну гру, треба ознайомити їх з її походженням, атрибутами та дійовими особами, розповісти, як у цю гру грали в давнину. Наприклад, як можна ознайомити дітей з давньою традицією святкування Івана Купала (гра «Горю дуб»). Напередодні свята купальське дерево прикрашали вінками, квітами, стрічками.
Увечері біля обрядового дерева розкладали вогнище з дубових гілок, і хлопців парах із дівчатами перестрибували через нього. Уважалося, що в такий спосіб відбувається очищення вогнем. Із давніх-давен люди вірили, що вогонь очищує душу від усього злого й наділяє силою та здоров’ям. Саме то му цей обряд проводили перед жнивами.
Діти з цікавістю слухають про те, що стрибала через вогонь тільки доросла молодь, а дітлахи стрибали через кропиву, адже так безпечніше. А якщо кропива все-таки когось і жалила, то це було на користь. Варто ознайомити дітей із символікою вінкоплетіння – пояснити значення квітів і кольорів стрічок.
Перед грою «Кривий танець» можна знайомити дітей з історією гри. Ось одна із версій. Гра виникла дуже давно, у ті часи, коли на нашу країну нападали татари. Батьки тоді вчили дітей остерігатись ворога й у разі небезпеки заплутувати свої сліди, щоб чужинці по них не потрапили в село. У танку імітується саме такий рух — по кривій. Діти водили «кривий» хоровод по обіді біля церкви на свято Благовіщення. Люди з особливою шаною ставились до цього свята, коли «Бог благословляє всі рослини».
Тому працювати в цей день вважалося завеликий гріх. Існувало повір’я, що на Благовіщення навіть птах не в’є собі гнізда. А на свято вранці діти виходили в поле до бузька (лелеки), показували йому освячений хліб і промовляли: «Бусень, бусень, на тобі хлібця, а ти нам - жита копу».
Таку інформацію треба добирати до кожної гри, а також підшуковувати уривки оповідань, народних казок, влучні загадки та прислів’я (наприклад, ось таку загадку доречно запропонувати перед грою «Коза»: «Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а доїться»). Перед проведенням гри часто співаємо народні пісеньки, наприклад, перед грою «Сірий кіт» - колискову про котика, а перед грою «Зайчик сіренький» - пісеньку про зайчика.
Дітям дуже подобається, коли їм розповідають про виготовлення атрибутів до народних ігор в давнину. Наприклад, м’яч колись робили з бичачої вовни, яку скачували між долонями, а щоб м’яч був пружнішим, його змочували водою. Такий м’яч називався повстяним, і грались ним переважно старші діти або дорослі, бо він був надто важкий. А спеціально для малят вовну скачували в кульку й обшивали зверху шкірою. Такий м’яч був легкий і називався ремінним. Замість вовни використовували також пір’я, пух, волоски очерету.
У давнину діти використовували для рухливих ігор майже все, що потрапляло під руку. Із малими формами фольклору можна знайомити дітей як перед початком ігор, так і розучуючи їх безпосередньо під час гри, оскільки вони досить ритмічні й легко запам’ятовуються. Прислів’я та приказки використовуються і для підбиття підсумку гри: «Дружній череді і вовк не страшний», «Зробили спішно, коли б воно не вийшло смішно», «Берись дружно - не буде сутужно» тощо. Такий лаконічний виховний підсумок, на мою думку, справляє на дітей набагато сильніше враження, ніж надокучливе моралізування.
Значення та характеристика рухливих ігор
Рухлива гра - одне із важливих засобів всебічного виховання дітей дошкільного віку. Характерна особливість рухливих ігор - комплексність впливу на організм і на всі сторони особливості дитини: в грі одночасно здійснюється фізичний, розумовий, моральний, естетичний і трудовий розвиток і виховання.
Активна рухова діяльність ігрового характеру і викликані нею позитивні емоції посилюють всі фізіологічні процеси в організмі, покращують роботу всіх органів і систем. Виникають в грі несподівані ситуації привчають дітей доцільно використати набуті рухові навички.
В рухових іграх створюються найбільш сприятливі умови для того, щоб увернутися від «ловилки» треба проявити спритність, а рятуватись від нього, бігти як можна далі, швидше. Зацікавлені сюжетом гри, діти можуть виконувати з інтересом і при тому багато разів одні і ті ж рухи, не помічаючи втомленості. А це приводить до розвитку витримки.
Під час гри діти діють у відповідності з правилами, які обов'язкові для всіх учасників. Правила регулюють поведінку гравців і сприяють відпрацюванню взаємодопомоги, колективізму, чесності, дисциплінованості. Разом з тим необхідність виконувати правила, а також долати перешкоди, необхідні в грі, сприяють вихованню вольових якостей- витримки, сміливості, рішучості, вміння справлятися з негативними емоціями.
В рухливих іграх дитині приходиться самій вирішувати, як діяти, щоб досягнути мети. Швидка і часом раптова зміна умов заставляє шукати все нові і нові шляхи рішення виникаючих завдань. Все це сприяє розвитку самостійності, активності, ініціативі, творчості, кмітливості.
Рухливі ігри допомагають дитині розширювати і поглиблювати свої уявлення про оточуючу дійсність. Виконуючи різні ролі, зображуючи різноманітність дії,-діти практично використовують свої знання про повадки тварин, птахів, комах, про явища природи, про засоби пересування, про сучасну техніку. В процесі ігор створюються можливості для розвитку мовлення, вправи в лічбі і т.д.
Рухові вправи діляться на елементарні і складні:
Елементарні в свою чергу діляться на сюжетні і безсюжетні; ігри - забави, атракціони.
Сюжетні ігри мають готовий сюжет і швидко зафіксовані правила, ігрові дії пов'язані з розвитком сюжету і з роллю, яку виконують діти. Сюжет відтворює явища оточуючого життя (трудові дії людей, рухи транспорту, рухи і повадки тварин, птахів і т.д.), ці дії пов'язані з розвитком сюжету
Правила обумовлюють початок і закінчення руху, визначають поведінку і взаємовідношення гравців, уточнюють хід гри. Дотримування правил обов'язкове для всіх.
Сюжетні рухливі ігри переважно колективні (невеликими групами і всією групою). Ігри цього виду використовуються у всіх вікових групах, але особливо вони популярні в молодшому дошкільному віці. Безсюжетні рухливі ігри не мають сюжету , образів, але мають наявність правил, ролей, ігрових дій всіх учасників.
Безсюжетні ігри містять цікаві для дітей рухові ігрові завдання, ведучі до досягнення зрозумілої їм цілі., Ці ігри пов'язані з виконанням конкретного рухового завдання і вимагають від дітей великої самостійності, швидкості, спритності, орієнтування в просторі. Це такі ігри:
- ігри типу перебіжок, ловилок (не мають сюжету, образів, але мають правила, ролі, ігрові дії);
- ігри з елементами змагання (індивідуальною і груповою);
- нескладні ігри - естафети (проводяться з розділом на команди; дитина намагається виконати завдання, щоб отримати результат команди);
- ігри з використанням предметів (кеглі, серсо, кільце, бабки, «Школа м'яча») вимагають певних умов; правила в них спрямовані на порядок розстановки предметів, використання ними, по черговість дій граючих плюс елемент змагання з метою досягнення кращих результатів.
- Ігри - забави для маленьких дітей («Ладушки», «Каза рогата»), сприяють руховій діяльності дітей. В них рухові завдання виконуються в незвичайних умовах і часто включають елементи змагання, при цьому декілька дітей виконують рухові завдання;
- Ігри - атракціони - в них рухові завдання виконуються в незвичайних умовах і часто включають елементи змагання;
- Ігрові вправи, де кожна дитина діє окремо, виконуючи вказівки дорослого.
До складних ігор відносяться спортивні ігри.
Спортивні ігри (городки, бадмінтон, настільний теніс, баскетбол, волейбол, футбол, хокей) вимагають зібраності, організованості, спостережливості, оволодіння певною технікою рухів, швидкості рухової реакції. В дошкільному віці використовуються елементи спортивних ігор, і діти грають за існуючими правилами. Рухливі ігри розрізняються і за їх руховим змістом:
- ігри з ходьбою;
- ігри з бігом;
- ігри з лазінням;
- ігри із стрибками;
- ігри з метанням.
2.Класифікація народних рухливих ігор.
І За характером використання фольклорного підкріплення:
- народні ігри з мовленнєвим супроводом (мініатюрами усної народної творчості);
- народні ігри без мовленнєвого супроводу.
За способом розподілення на роліі:
- ігри з вибором ведучого за допомогою лічилок;
- ігри з розподілом на групи за допомогою скоромовок ;
- Ігри з переважним проявом рухових якостей:
- ігри на розвиток спритності і точності рухів;
- ігри на розвиток швидкості реакції;
- ігри на розвиток окоміру, мужності;
- ігри на розвиток ритмічності і пластики рухів;
- ігри на орієнтування в просторі і колективі.
- Ігри з переважним проявом психічних якостей:
- ігри на розвиток концентрації і стійкості уваги;
- ігри на розвиток зорової, слухової, моторної пам'яті;
- ігри на розвиток творчої уяви;
- ігри на розвиток наочно - образного мислення;
- ігри на розвиток зв'язного мовлення.
Види ігор за величиною психофізичного навантаження.
І група. Ігри з незначним психофізичним навантаженням. Використовуються при хворобі дитини. Через 2-3 тижні після зменшення активності хвороби. Вихідне положення дитини - сидячи на стільці, дозволяється нетривала ходьба по помості (2р по 20с). Гра може повторюватися 2-4 рази. Тривалість 5-10 хвилин.
II. Група. Ігри з помірним психофізичним навантаженням. Використовуються через 3-4 тижні після зменшення активності хвороби. Вихідне положення дитини в грі: сидячи, стоячи, в ходьбі. Ігри призвані розвивати моральні якості і моторні навички: швидкість реакції, чіткість виконання рухів. їх координацію, особливо в дрібних і середніх м'язових групах (пальцях, кистях рук).
III група. Ігри з тонізуючим психофізичним навантаженням. Використовуються після тривалого часу ви здоровлення (при відсутності загострення хвороби), для дітей, які знаходяться на загальному режимі. Вихідне положення під час ігор: стоячи, ходьба, біг - в короткі інтервали часу. Тривалість ЗО хвилин. Ігри можна повторювати від 2-5 разів . Використовуються елементарні змагання, вимагаючи спритність, точність і швидкість реакції, координація складних рухів.
IVгрупа. Ігри з тренуючим психофізичним навантаженням.
Пропонуються дітям в стані стійкої ремісії захворювання, практично здоровими. Ігри передбачають велику амплітуду рухів з виключенням бігу, стрибків, елементів змагання. В них добиваються швидкості реакції, швидкості, а в деяких випадках витримки. Навантаження на організм дитини в цих іграх підвищується і і завдяки їм емоційності. Величина навантаження на організм дитини занять:
- від точності виконання умов гри;
- .від емоційного забарвлення, створеної дорослими, ведучим гру;
- Від ролі дитини в групових іграх;
- Від характеру самої дитини, ступені її збудливості. Класифікація рухливих ігор по використанню посібників і обладнання:
- ігри з предметами (прапорці, стрічки, м'ячі, обручі, скакалки, мотузки);
- ігри з великими гімнастичними посібниками (гімнастична стіна, лава, куби, гімнастична драбина, дошки, довгі рейки).
Класифікація ігор за перевагою формування фізичних якостей:
- ігри на формування спритності;
- ігри на формування швидкості;
- ігри на формування витримки;
- ігри на формування сили.
Класифікація рухливих ігор за ступеню фізичного навантаження:
- Ігри великої рухливості. В цих іграх одночасно приймає участь вся група
дітей; побудовані вони в основному на таких рухах, як біг, стрибки.
- Ігри середньої рухливості. Активно приймає участь вся група, але
характер рухів граючих відносно спокійний (ходьба, передача
предметів) або
рухи виконуються підгрупами.
- Ігри малої рухливості. Рухи виконуються в повільному темпі, до того ж інтенсивність їх незначна (ігри з ходьбою, ігри на увагу).
Рухлива гра - одне із важливих засобів всебічного виховання дітей дошкільного віку. Характерна особливість рухливих ігор - комплексність впливу на організм і на всі сторони особливості дитини: в грі одночасно здійснюється фізичний, розумовий, моральний, естетичний і трудовий розвиток і виховання.
Активна рухова діяльність ігрового характеру і викликані нею позитивні емоції посилюють всі фізіологічні процеси в організмі, покращують роботу всіх органів і систем. Виникають в грі несподівані ситуації привчають дітей доцільно використати набуті рухові навички.
В рухових іграх створюються найбільш сприятливі умови для того, щоб увернутися від «ловилки» треба проявити спритність, а рятуватись від нього, бігти як можна далі, швидше. Зацікавлені сюжетом гри, діти можуть виконувати з інтересом і при тому багато разів одні і ті ж рухи, не помічаючи втомленості. А це приводить до розвитку витримки.
Під час гри діти діють у відповідності з правилами, які обов'язкові для всіх учасників. Правила регулюють поведінку гравців і сприяють відпрацюванню взаємодопомоги, колективізму, чесності, дисциплінованості. Разом з тим необхідність виконувати правила, а також долати перешкоди, необхідні в грі, сприяють вихованню вольових якостей- витримки, сміливості, рішучості, вміння справлятися з негативними емоціями.
В рухливих іграх дитині приходиться самій вирішувати, як діяти, щоб досягнути мети. Швидка і часом раптова зміна умов заставляє шукати все нові і нові шляхи рішення виникаючих завдань. Все це сприяє розвитку самостійності, активності, ініціативі, творчості, кмітливості.
Рухливі ігри допомагають дитині розширювати і поглиблювати свої уявлення про оточуючу дійсність. Виконуючи різні ролі, зображуючи різноманітність дії,-діти практично використовують свої знання про повадки тварин, птахів, комах, про явища природи, про засоби пересування, про сучасну техніку. В процесі ігор створюються можливості для розвитку мовлення, вправи в лічбі і т.д.
Рухові вправи діляться на елементарні і складні:
Елементарні в свою чергу діляться на сюжетні і безсюжетні; ігри - забави, атракціони.
Сюжетні ігри мають готовий сюжет і швидко зафіксовані правила, ігрові дії пов'язані з розвитком сюжету і з роллю, яку виконують діти. Сюжет відтворює явища оточуючого життя (трудові дії людей, рухи транспорту, рухи і повадки тварин, птахів і т.д.), ці дії пов'язані з розвитком сюжету
Правила обумовлюють початок і закінчення руху, визначають поведінку і взаємовідношення гравців, уточнюють хід гри. Дотримування правил обов'язкове для всіх.
Сюжетні рухливі ігри переважно колективні (невеликими групами і всією групою). Ігри цього виду використовуються у всіх вікових групах, але особливо вони популярні в молодшому дошкільному віці. Безсюжетні рухливі ігри не мають сюжету , образів, але мають наявність правил, ролей, ігрових дій всіх учасників.
Безсюжетні ігри містять цікаві для дітей рухові ігрові завдання, ведучі до досягнення зрозумілої їм цілі., Ці ігри пов'язані з виконанням конкретного рухового завдання і вимагають від дітей великої самостійності, швидкості, спритності, орієнтування в просторі. Це такі ігри:
- ігри типу перебіжок, ловилок (не мають сюжету, образів, але мають правила, ролі, ігрові дії);
- ігри з елементами змагання (індивідуальною і груповою);
- нескладні ігри - естафети (проводяться з розділом на команди; дитина намагається виконати завдання, щоб отримати результат команди);
- ігри з використанням предметів (кеглі, серсо, кільце, бабки, «Школа м'яча») вимагають певних умов; правила в них спрямовані на порядок розстановки предметів, використання ними, по черговість дій граючих плюс елемент змагання з метою досягнення кращих результатів.
- Ігри - забави для маленьких дітей («Ладушки», «Каза рогата»), сприяють руховій діяльності дітей. В них рухові завдання виконуються в незвичайних умовах і часто включають елементи змагання, при цьому декілька дітей виконують рухові завдання;
- Ігри - атракціони - в них рухові завдання виконуються в незвичайних умовах і часто включають елементи змагання;
- Ігрові вправи, де кожна дитина діє окремо, виконуючи вказівки дорослого.
До складних ігор відносяться спортивні ігри.
Спортивні ігри (городки, бадмінтон, настільний теніс, баскетбол, волейбол, футбол, хокей) вимагають зібраності, організованості, спостережливості, оволодіння певною технікою рухів, швидкості рухової реакції. В дошкільному віці використовуються елементи спортивних ігор, і діти грають за існуючими правилами. Рухливі ігри розрізняються і за їх руховим змістом:
- ігри з ходьбою;
- ігри з бігом;
- ігри з лазінням;
- ігри із стрибками;
- ігри з метанням.
2.Класифікація народних рухливих ігор.
І За характером використання фольклорного підкріплення:
- народні ігри з мовленнєвим супроводом (мініатюрами усної народної творчості);
- народні ігри без мовленнєвого супроводу.
За способом розподілення на роліі:
- ігри з вибором ведучого за допомогою лічилок;
- ігри з розподілом на групи за допомогою скоромовок ;
- Ігри з переважним проявом рухових якостей:
- ігри на розвиток спритності і точності рухів;
- ігри на розвиток швидкості реакції;
- ігри на розвиток окоміру, мужності;
- ігри на розвиток ритмічності і пластики рухів;
- ігри на орієнтування в просторі і колективі.
- Ігри з переважним проявом психічних якостей:
- ігри на розвиток концентрації і стійкості уваги;
- ігри на розвиток зорової, слухової, моторної пам'яті;
- ігри на розвиток творчої уяви;
- ігри на розвиток наочно - образного мислення;
- ігри на розвиток зв'язного мовлення.
Види ігор за величиною психофізичного навантаження.
І група. Ігри з незначним психофізичним навантаженням. Використовуються при хворобі дитини. Через 2-3 тижні після зменшення активності хвороби. Вихідне положення дитини - сидячи на стільці, дозволяється нетривала ходьба по помості (2р по 20с). Гра може повторюватися 2-4 рази. Тривалість 5-10 хвилин.
II. Група. Ігри з помірним психофізичним навантаженням. Використовуються через 3-4 тижні після зменшення активності хвороби. Вихідне положення дитини в грі: сидячи, стоячи, в ходьбі. Ігри призвані розвивати моральні якості і моторні навички: швидкість реакції, чіткість виконання рухів. їх координацію, особливо в дрібних і середніх м'язових групах (пальцях, кистях рук).
III група. Ігри з тонізуючим психофізичним навантаженням. Використовуються після тривалого часу ви здоровлення (при відсутності загострення хвороби), для дітей, які знаходяться на загальному режимі. Вихідне положення під час ігор: стоячи, ходьба, біг - в короткі інтервали часу. Тривалість ЗО хвилин. Ігри можна повторювати від 2-5 разів . Використовуються елементарні змагання, вимагаючи спритність, точність і швидкість реакції, координація складних рухів.
IVгрупа. Ігри з тренуючим психофізичним навантаженням.
Пропонуються дітям в стані стійкої ремісії захворювання, практично здоровими. Ігри передбачають велику амплітуду рухів з виключенням бігу, стрибків, елементів змагання. В них добиваються швидкості реакції, швидкості, а в деяких випадках витримки. Навантаження на організм дитини в цих іграх підвищується і і завдяки їм емоційності. Величина навантаження на організм дитини занять:
- від точності виконання умов гри;
- .від емоційного забарвлення, створеної дорослими, ведучим гру;
- Від ролі дитини в групових іграх;
- Від характеру самої дитини, ступені її збудливості. Класифікація рухливих ігор по використанню посібників і обладнання:
- ігри з предметами (прапорці, стрічки, м'ячі, обручі, скакалки, мотузки);
- ігри з великими гімнастичними посібниками (гімнастична стіна, лава, куби, гімнастична драбина, дошки, довгі рейки).
Класифікація ігор за перевагою формування фізичних якостей:
- ігри на формування спритності;
- ігри на формування швидкості;
- ігри на формування витримки;
- ігри на формування сили.
Класифікація рухливих ігор за ступеню фізичного навантаження:
- Ігри великої рухливості. В цих іграх одночасно приймає участь вся група
дітей; побудовані вони в основному на таких рухах, як біг, стрибки.
- Ігри середньої рухливості. Активно приймає участь вся група, але
характер рухів граючих відносно спокійний (ходьба, передача
предметів) або
рухи виконуються підгрупами.
- Ігри малої рухливості. Рухи виконуються в повільному темпі, до того ж інтенсивність їх незначна (ігри з ходьбою, ігри на увагу).
Пішохідні переходи та прогулянки за межі дошкільного закладу
- Пішохідні переходи. Прогулянки за межі дитячого садка на природу (пішохідні переходи) здійснюються у першу половину дня. їх мета – удосконалення рухових навичок та комплексний розвиток рухових якостей у природних умовах (парк, ліс, берег річки), привчання дітей орієнтуватися на місцевості. Рухова діяльність у поєднанні зі свіжим повітрям, сонцем підвищує захисні реакції організму дошкільнят, загартовує їх. Оточуюча природа, різноманітні враження збагачують знання, виховують естетичні почуття дітей. Під час проведення пішохідних переходів слід використовувати їх для виховання дисципліни та ознайомлення з правилами дій пішоходів на вулиці, а також для вирішення освітніх завдань: знайомство з архітектурою будинків, породами дерев, поряд з якими проходять діти, тощо. Дозування прогулянок залежить від віку, складу та підготовленості дітей. Воно змінюється залежно від періоду року, погоди, змісту прогулянок. Відстань як пішохідних, так і лижних переходів поступово збільшується протягом року від однієї вікової групи до іншої. Довжина шляху в один кінець не повинна перевищувати для дітей 4-5 років - 1,5 км, для старших дошкільників – до 2 км. Після кожних 15 хв ходьби слід робити короткочасні (4-5 хв) зупинки для відпочинку дітей. Вихователь заздалегідь готується до проведення пішохідного переходу, розробляє його план та маршрут, передбачає проведення активного відпочинку (виконання основних рухів, ігор), підготовляє необхідний інвентар (м'ячі, скакалки та ін.). Вибір маршруту та швидкість пересування групи залежать від фізичної підготовленості дітей. Важливо також визначити, у якому одязі та взутті дітям більш доцільно відправлятися на цю прогулянку. Під час пересування по маршруту діти можуть йти вільно, зграйкою, тому що ходьба у парах утруднює свободу пересування та викликає негативні емоції. Шикування у пари виправдано тільки при переході дороги, по якій рухається транспорт, та в той час, коли група йде по пішохідному тротуару. У будь-яку пору року слід цікаво та різноманітно використовувати рельєф місцевості та природні умови для виконання рухів. У лісі або парку дітям пропонують ходьбу та біг між деревами, переступання через гілки, пеньки, канавку; підлізання під низько опущені гілки дерев або чагарників; стрибки в глибину з пеньків, підстрибування з діставанням гілок дерев, кущів; метання шишок, каштанів у ціль (дерево, пеньок) або на дальність. На лузі: ходьба та біг по траві з високим підніманням стегна; перестрибування через купинки або невисокі кущики; ходьба босоніж по траві та ін. На березі водойми (річка, озеро): ходьба та біг по піску, гальці; ходьба, ступаючи «слід у слід», метання камінців у воду, стрибки у довжину та висоту з місця на піску. У всіх вікових групах слід проводити рухливі ігри та ігрові завдання. У старших групах виправдовує себе проведення ігор, які об'єднані єдиним сюжетом: «Мисливці», «Мандрівники», «Слідопити» та ін. Взимку прогулянки для старших дошкільнят плануються з використанням лиж: та санок. Діти можуть йти пішки до місця, де є гірки, з яких вони можуть кататися та гратися у рухливі ігри. Регулярне проведення пішохідних переходів дозволяє значно підвищити руховий режим дошкільнят у цей день, покращити рухову підготовленість та дає дітям естетичне задоволення від спілкування з природою. Структура пішохідного переходу і методика його проведення. Особливої підготовки потребує організація пішохідного переходу (дитячий туризм, заняття-похід), тривалість якого: 15-20хв в один бік в другій молодшій групі, 20-25хв - в середній групі, 25-30хв - в старшій групі. Не можна підміняти пішохідні переходи цільовими прогулянками та екскурсіями за межі дитячого закладу. Основна мета пішохідних переходів - оздоровлення дітей, запобігання гіподинамії, вдосконалення рухових навичок в природних умовах та розвиток фізичної витривалості. Основна мета цільових прогулянок - ознайомлення дітей з природою, її явищами в різні пори року (переважно на початку кожного кварталу). Підготовка до пішохідного переходу: 1. Визначення мети переходу. 2. Розроблення маршруту. 3. Продумування способу пересування (пішки, на санках, на велосипеді, на лижах). 4. Визначення місць для відпочинку. 5. Підбір фізичних вправ, які будуть використовуватися на шляху. 6. Планування рухової діяльності на кінцевому пункті. 7. Підбір необхідного обладнання, інвентарю, перевірка його цілісності. 8. Попередження заздалегідь батьків і дітей про пішохідний перехід (щоб правильно дитину одягнути та взути). 9. Формування знань про отруйні гриби, ягоди, рослини в даній місцевості. 10. Вивчення правил дорожнього руху. 11. Перед виходом з дитячого садка попередити завідувачку (методиста). 12. Визначити не менше двох дорослих, які будуть іти з дітьми. 13. Перевірити, як одягнені діти, чи зручне взуття. 14. Правильно розставити дітей (по одному або парами): попереду діти - із середнім темпом ходьби; всередині - повільних дітей із швидкими, менш організованими та дисциплінованими; позаду - найбільш організованих дітей. 15. Взяти з собою кип'ячену воду та аптечку. Що повинно бути в аптечці: - вата, бинти стерильні, бинти прості; - йод, зеленка; - 3,1% розчин марганцю чи перекис водню; - нашатирний спирт; - сода харчова; - джгут; - настойка валеріани (5-7 крапель на дитину); - вазелін, синтоміцинова мазь. Методичні рекомендації до проведення пішохідного переходу: 1. Пішохідний перехід планувати лише у дні, коли немає фізкультури. 2. Планувати лише за наявності природно-ландшафтних умов: лісу, лугу, поля, водойми, лісосмуги, парку, стадіону тощо. 3. Основне завдання переходів: зміцнити здоров'я дітей, запобігти гіподинамії, вдосконалити рухові навички у природних умовах, розвивати фізичну витривалість. 4. Пішохідні переходи (дитячий туризм, прогулянки-походи) проводяться з ІІ молодшої групи. Їх тривалість становить: в ІІ молодшій групі 15-20хв в один бік; у середній групі - 20-25хв в один бік; у старшій групі - 25-30хв в один бік. 5. Під час пішохідного переходу діти виконують різновиди ходьби та бігу; основні рухи в природних умовах: ходять і бігають між деревами, переступають з кореневища на кореневище, метають шишки у стовбур дерева, стрибають з пеньків тощо; грають у рухливі ігри. 6. Під час відпочинку (5-10хв) спостерігають у природі: за комахами, метеликами, птахами тощо; грають у спокійні ігри, виготовляють саморобку з природного матеріалу. 7. Довжина шляху в один бік не повинна перевищувати для дітей ІІ молодшої та середньої групи - 1,5км, для старшої групи до 2км. Після кожних 15хв. ходьби потрібно робити короткочасні (4-5хв.) зупинки для відпочинку дітей. 8. Повернення назад до дитячого садка бажано робити найкоротшим шляхом (по можливості). Програма пішохідного переходу (дитячого туризму, прогулянки-походу): • виконання різноманітних завдань по дорозі; • подолання смуги перешкод; • театралізовані ігри, співи, хороводи; • туристичний обід (по можливості); • відпочинок; • різноманітні конкурси, ігри-естафети, змагання тощо
- Пішохідні переходи. Прогулянки за межі дитячого садка на природу (пішохідні переходи) здійснюються у першу половину дня. їх мета – удосконалення рухових навичок та комплексний розвиток рухових якостей у природних умовах (парк, ліс, берег річки), привчання дітей орієнтуватися на місцевості. Рухова діяльність у поєднанні зі свіжим повітрям, сонцем підвищує захисні реакції організму дошкільнят, загартовує їх. Оточуюча природа, різноманітні враження збагачують знання, виховують естетичні почуття дітей. Під час проведення пішохідних переходів слід використовувати їх для виховання дисципліни та ознайомлення з правилами дій пішоходів на вулиці, а також для вирішення освітніх завдань: знайомство з архітектурою будинків, породами дерев, поряд з якими проходять діти, тощо. Дозування прогулянок залежить від віку, складу та підготовленості дітей. Воно змінюється залежно від періоду року, погоди, змісту прогулянок. Відстань як пішохідних, так і лижних переходів поступово збільшується протягом року від однієї вікової групи до іншої. Довжина шляху в один кінець не повинна перевищувати для дітей 4-5 років - 1,5 км, для старших дошкільників – до 2 км. Після кожних 15 хв ходьби слід робити короткочасні (4-5 хв) зупинки для відпочинку дітей. Вихователь заздалегідь готується до проведення пішохідного переходу, розробляє його план та маршрут, передбачає проведення активного відпочинку (виконання основних рухів, ігор), підготовляє необхідний інвентар (м'ячі, скакалки та ін.). Вибір маршруту та швидкість пересування групи залежать від фізичної підготовленості дітей. Важливо також визначити, у якому одязі та взутті дітям більш доцільно відправлятися на цю прогулянку. Під час пересування по маршруту діти можуть йти вільно, зграйкою, тому що ходьба у парах утруднює свободу пересування та викликає негативні емоції. Шикування у пари виправдано тільки при переході дороги, по якій рухається транспорт, та в той час, коли група йде по пішохідному тротуару. У будь-яку пору року слід цікаво та різноманітно використовувати рельєф місцевості та природні умови для виконання рухів. У лісі або парку дітям пропонують ходьбу та біг між деревами, переступання через гілки, пеньки, канавку; підлізання під низько опущені гілки дерев або чагарників; стрибки в глибину з пеньків, підстрибування з діставанням гілок дерев, кущів; метання шишок, каштанів у ціль (дерево, пеньок) або на дальність. На лузі: ходьба та біг по траві з високим підніманням стегна; перестрибування через купинки або невисокі кущики; ходьба босоніж по траві та ін. На березі водойми (річка, озеро): ходьба та біг по піску, гальці; ходьба, ступаючи «слід у слід», метання камінців у воду, стрибки у довжину та висоту з місця на піску. У всіх вікових групах слід проводити рухливі ігри та ігрові завдання. У старших групах виправдовує себе проведення ігор, які об'єднані єдиним сюжетом: «Мисливці», «Мандрівники», «Слідопити» та ін. Взимку прогулянки для старших дошкільнят плануються з використанням лиж: та санок. Діти можуть йти пішки до місця, де є гірки, з яких вони можуть кататися та гратися у рухливі ігри. Регулярне проведення пішохідних переходів дозволяє значно підвищити руховий режим дошкільнят у цей день, покращити рухову підготовленість та дає дітям естетичне задоволення від спілкування з природою. Структура пішохідного переходу і методика його проведення. Особливої підготовки потребує організація пішохідного переходу (дитячий туризм, заняття-похід), тривалість якого: 15-20хв в один бік в другій молодшій групі, 20-25хв - в середній групі, 25-30хв - в старшій групі. Не можна підміняти пішохідні переходи цільовими прогулянками та екскурсіями за межі дитячого закладу. Основна мета пішохідних переходів - оздоровлення дітей, запобігання гіподинамії, вдосконалення рухових навичок в природних умовах та розвиток фізичної витривалості. Основна мета цільових прогулянок - ознайомлення дітей з природою, її явищами в різні пори року (переважно на початку кожного кварталу). Підготовка до пішохідного переходу: 1. Визначення мети переходу. 2. Розроблення маршруту. 3. Продумування способу пересування (пішки, на санках, на велосипеді, на лижах). 4. Визначення місць для відпочинку. 5. Підбір фізичних вправ, які будуть використовуватися на шляху. 6. Планування рухової діяльності на кінцевому пункті. 7. Підбір необхідного обладнання, інвентарю, перевірка його цілісності. 8. Попередження заздалегідь батьків і дітей про пішохідний перехід (щоб правильно дитину одягнути та взути). 9. Формування знань про отруйні гриби, ягоди, рослини в даній місцевості. 10. Вивчення правил дорожнього руху. 11. Перед виходом з дитячого садка попередити завідувачку (методиста). 12. Визначити не менше двох дорослих, які будуть іти з дітьми. 13. Перевірити, як одягнені діти, чи зручне взуття. 14. Правильно розставити дітей (по одному або парами): попереду діти - із середнім темпом ходьби; всередині - повільних дітей із швидкими, менш організованими та дисциплінованими; позаду - найбільш організованих дітей. 15. Взяти з собою кип'ячену воду та аптечку. Що повинно бути в аптечці: - вата, бинти стерильні, бинти прості; - йод, зеленка; - 3,1% розчин марганцю чи перекис водню; - нашатирний спирт; - сода харчова; - джгут; - настойка валеріани (5-7 крапель на дитину); - вазелін, синтоміцинова мазь. Методичні рекомендації до проведення пішохідного переходу: 1. Пішохідний перехід планувати лише у дні, коли немає фізкультури. 2. Планувати лише за наявності природно-ландшафтних умов: лісу, лугу, поля, водойми, лісосмуги, парку, стадіону тощо. 3. Основне завдання переходів: зміцнити здоров'я дітей, запобігти гіподинамії, вдосконалити рухові навички у природних умовах, розвивати фізичну витривалість. 4. Пішохідні переходи (дитячий туризм, прогулянки-походи) проводяться з ІІ молодшої групи. Їх тривалість становить: в ІІ молодшій групі 15-20хв в один бік; у середній групі - 20-25хв в один бік; у старшій групі - 25-30хв в один бік. 5. Під час пішохідного переходу діти виконують різновиди ходьби та бігу; основні рухи в природних умовах: ходять і бігають між деревами, переступають з кореневища на кореневище, метають шишки у стовбур дерева, стрибають з пеньків тощо; грають у рухливі ігри. 6. Під час відпочинку (5-10хв) спостерігають у природі: за комахами, метеликами, птахами тощо; грають у спокійні ігри, виготовляють саморобку з природного матеріалу. 7. Довжина шляху в один бік не повинна перевищувати для дітей ІІ молодшої та середньої групи - 1,5км, для старшої групи до 2км. Після кожних 15хв. ходьби потрібно робити короткочасні (4-5хв.) зупинки для відпочинку дітей. 8. Повернення назад до дитячого садка бажано робити найкоротшим шляхом (по можливості). Програма пішохідного переходу (дитячого туризму, прогулянки-походу): • виконання різноманітних завдань по дорозі; • подолання смуги перешкод; • театралізовані ігри, співи, хороводи; • туристичний обід (по можливості); • відпочинок; • різноманітні конкурси, ігри-естафети, змагання тощо
Дні здоров’я
Значення днів здоров'я в дитячому садку.
День здоров'я у дошкільному навчальному закладі – це день відпочинку, день ігор, день розваг. Його призначення – сприяти оздоровленню дітей, формуванню потреби у щоденних заняттях фізичними вправами, оптимізації рухової підготовленості дітей дошкільного віку.
Дні здоров'я організовують з першої молодшої групи один раз на місяць. Цей день насичується різноманітними формами роботи з фізичного виховання ( Інструктивно – методичні рекомендації від 27.08.2004 р.№ 1/9 - 438)
Зміст діяльності на цей день визначається вихователем. Він планує заходи враховуючи вимоги чинної програми та вікові можливості дітей, але можливе об'єднання двох і більше груп для організації та проведення лялькових вистав, фізкультурних або музичних розваг та свят, спортивних ігор.
У цей день проводяться фізкультурні, музичні заняття та заняття образотворчої діяльності; режим насичується активною руховою діяльністю, в якій дітей спонукають застосовувати свій досвід, виявляти творчість, ініціативу, свої уподобання в різних видах діяльності .
Протягом дня активна рухова діяльність планується на свіжому повітрі ( весна, літо, осінь), а у холодну пору року перебування на повітрі по можливості у дитячому садку збільшується. Доцільно організовувати прогулянки за межі ДНЗ до стадіону або піші переходи (до парку, лісу або водойми) . Загальна тривалість такої прогулянки 2 – 2,5 години, обов'язково з проведенням активного відпочинку. Під час тривалої прогулянки можна ознайомити дошкільників з спортивними спорудами в місті та їх призначенням.
Проводяться фізкультурні заняття ігрового або сюжетного характеру, спортивні розваги та свята, фізичні вправи на свіжому повітрі, спортивні ігри.
Спонукальні мотиви активізації рухової діяльності дитини:
- Вроджена потреба в руховій діяльності.
- Зацікавлення доступним для неї змістом цієї діяльності.
- Таємничість досі незнаного ( в основі лежать допитливість, пізнавальний інтерес) – це можуть бути нова вправа, казковий сюжет, цікаве обладнання.
- Наслідування дій однолітків.
- Бажання досягти певних результатів.
- Можливість самоствердитись у тому, що найкраще вдається( тобто потреба самореалізації)
Висновок
День здоров'я у дошкільному навчальному закладі – це день відпочинку, день ігор, день розваг. Його призначення – сприяти оздоровленню дітей, формуванню потреби у щоденних заняттях фізичними вправами, оптимізації рухової підготовленості дітей дошкільного віку.
2.Особливості змісту і побудови днів здоров'я.
Дні здоров'я організовують з першої молодшої групи. Цей день насичується різноманітними формами роботи з фізичного виховання.
Зміст діяльності на цей день визначається вихователем. Він планує заходи враховуючи вимоги чинної програми та вікові можливості дітей, але можливе об'єднання двох і більше груп для організації та проведення лялькових вистав, фізкультурних або музичних розваг та свят, спортивних ігор.
У цей день проводяться фізкультурні, музичні заняття та заняття образотворчої діяльності; режим насичується активною руховою діяльністю, в якій дітей спонукають застосовувати свій досвід, виявляти творчість, ініціативу, свої уподобання в різних видах діяльності .
Проводяться фізкультурні заняття ігрового або сюжетного характеру, спортивні розваги та свята, фізичні вправи на свіжому повітрі, спортивні ігри.
Орієнтовний зміст та форми роботи Дня здоров'я
1. Бесіди , читання художньої літератури на теми здорового способу життя.
2. Зустрічі з цікавими героями Вітамінами
3. Ігри , атракціони
4. Калейдоскоп українських народних ігор «Свій город у нас є…»
5. Калейдоскоп рухливих ігор «Щоб здоров'я набиратись – будемо кожен день ми гратись»
6. Фестиваль народних ігор «Лабіринти гарбузової родини» ,«Котилася торба з високого горба»
7. Ігри та вправи спортивного характеру «Роби з нами, роби як ми, роби краще нас»
8. Самостійна художня діяльність «Веселий ярмарок», «Ой, весела в нас весна», «Спортивний інвентар», Концерт по заявкам
9. Лабіринти спритності , кмітливості, спостережливості, творчості
- Букети лікарських рослин ( квітів, загадок, приказок, прислів'я, казок) В гостях у бабусі Медуниці
11. Валеологічні вправи, розвантаження, етюди, психогімнастика.
12.Театралізовані ігри, ігри драматизації, сюжетно –рольові , творчі , уявні подорожі, Олімпійські ігри, « Як стати чемпіоном?» «Спортивна сім'я».
Значення днів здоров'я в дитячому садку.
День здоров'я у дошкільному навчальному закладі – це день відпочинку, день ігор, день розваг. Його призначення – сприяти оздоровленню дітей, формуванню потреби у щоденних заняттях фізичними вправами, оптимізації рухової підготовленості дітей дошкільного віку.
Дні здоров'я організовують з першої молодшої групи один раз на місяць. Цей день насичується різноманітними формами роботи з фізичного виховання ( Інструктивно – методичні рекомендації від 27.08.2004 р.№ 1/9 - 438)
Зміст діяльності на цей день визначається вихователем. Він планує заходи враховуючи вимоги чинної програми та вікові можливості дітей, але можливе об'єднання двох і більше груп для організації та проведення лялькових вистав, фізкультурних або музичних розваг та свят, спортивних ігор.
У цей день проводяться фізкультурні, музичні заняття та заняття образотворчої діяльності; режим насичується активною руховою діяльністю, в якій дітей спонукають застосовувати свій досвід, виявляти творчість, ініціативу, свої уподобання в різних видах діяльності .
Протягом дня активна рухова діяльність планується на свіжому повітрі ( весна, літо, осінь), а у холодну пору року перебування на повітрі по можливості у дитячому садку збільшується. Доцільно організовувати прогулянки за межі ДНЗ до стадіону або піші переходи (до парку, лісу або водойми) . Загальна тривалість такої прогулянки 2 – 2,5 години, обов'язково з проведенням активного відпочинку. Під час тривалої прогулянки можна ознайомити дошкільників з спортивними спорудами в місті та їх призначенням.
Проводяться фізкультурні заняття ігрового або сюжетного характеру, спортивні розваги та свята, фізичні вправи на свіжому повітрі, спортивні ігри.
Спонукальні мотиви активізації рухової діяльності дитини:
Висновок
День здоров'я у дошкільному навчальному закладі – це день відпочинку, день ігор, день розваг. Його призначення – сприяти оздоровленню дітей, формуванню потреби у щоденних заняттях фізичними вправами, оптимізації рухової підготовленості дітей дошкільного віку.
2.Особливості змісту і побудови днів здоров'я.
Дні здоров'я організовують з першої молодшої групи. Цей день насичується різноманітними формами роботи з фізичного виховання.
Зміст діяльності на цей день визначається вихователем. Він планує заходи враховуючи вимоги чинної програми та вікові можливості дітей, але можливе об'єднання двох і більше груп для організації та проведення лялькових вистав, фізкультурних або музичних розваг та свят, спортивних ігор.
У цей день проводяться фізкультурні, музичні заняття та заняття образотворчої діяльності; режим насичується активною руховою діяльністю, в якій дітей спонукають застосовувати свій досвід, виявляти творчість, ініціативу, свої уподобання в різних видах діяльності .
Проводяться фізкультурні заняття ігрового або сюжетного характеру, спортивні розваги та свята, фізичні вправи на свіжому повітрі, спортивні ігри.
Орієнтовний зміст та форми роботи Дня здоров'я
1. Бесіди , читання художньої літератури на теми здорового способу життя.
2. Зустрічі з цікавими героями Вітамінами
3. Ігри , атракціони
4. Калейдоскоп українських народних ігор «Свій город у нас є…»
5. Калейдоскоп рухливих ігор «Щоб здоров'я набиратись – будемо кожен день ми гратись»
6. Фестиваль народних ігор «Лабіринти гарбузової родини» ,«Котилася торба з високого горба»
7. Ігри та вправи спортивного характеру «Роби з нами, роби як ми, роби краще нас»
8. Самостійна художня діяльність «Веселий ярмарок», «Ой, весела в нас весна», «Спортивний інвентар», Концерт по заявкам
9. Лабіринти спритності , кмітливості, спостережливості, творчості
11. Валеологічні вправи, розвантаження, етюди, психогімнастика.
12.Театралізовані ігри, ігри драматизації, сюжетно –рольові , творчі , уявні подорожі, Олімпійські ігри, « Як стати чемпіоном?» «Спортивна сім'я».
|
Типи фізкультурних занять
Заняття з фізичної культури відрізняють за змістом і педагогічними завданнями. За змістом вони розподіляються на комплексні та заняття з акцентом на певний вид навчального матеріалу. З дошкільниками, як правило, проводять комплексні заняття, на яких діти виконують загальнорозвиваючі вправи, основні рухи та беруть участь у рухливій грі. Однак можна проводити заняття, що передбачають переважно один вид вправ, наприклад, плавання, катання на ковзанах, лижах та ін.
Залежно від поставлених педагогічних завдань заняття з фізичної культури поділяють на заняття ознайомлення з новим матеріалом, вивчення нового матеріалу, закріплення та удосконалення фізичних вправ, заняття мішаного типу та контрольні. Кожне з них має свої особливості.
Заняття ознайомлення з новим матеріалом можуть бути поодинокими з кожного виду фізичних вправ, тому що на наступних заняттях діти виконуватимуть вже знайомі вправи. На цьому занятті вихователь (в старших групах краще підготовлена дитина) демонструє нову вправу, її також можна показати на малюнках. Далі дітям розповідають про способи виконання даного руху. Потім передбачається обов’язкове виконання дітьми цього руху або окремих його елементів за допомогою вихователя.
Заняття вивчення нового матеріалу (формування рухових вмінь) провадяться після занять з ознайомленням з новим матеріалом. На цьому занятті вихователь пояснює виконання вправи, що вивчається, у разі необхідності показує її; виправляє помилки, надає допомогу та страховку; дає оцінку дітям щодо якості виконання руху.
На заняттях закріплення та удосконалення техніки виконання фізичних вправ формують вміння та навички основних рухів або вправ (ігор) спортивного характеру. Поступово автоматизуються елементи вправи, що вивчається, вони виконуються все більш чітко та легко, з поступовим переходом на м’язовий (підсвідомий) контроль за її виконанням. Багаторазове повторення руху у стандартних та ускладнених умовах виконання (на місцевості з подоланням природних перешкод), також у процесі рухливих ігор.
Частіше за все проводять заняття мішаного типу, де поряд з вивченням нового матеріалу діти вдосконалюють техніку виконання вправ і рухових дій, що вивчалися раніше.
Контрольні заняття проводяться як на початку, так і наприкінці кварталу або навчального року, з метою виявлення ступеня володіння дітьми основними рухами на даний період, а також визначається результативність проведеної за квартал або рік роботи. Епізодично, за завданням завідуючої, методиста, інспектора-методиста вихователь планує на цьому занятті певні основні рухи або вправи спортивного характеру (на майданчику), вже вивчені дітьми, для об’єктивної оцінки якості їх засвоєння. Кількість контрольних занять трохи збільшується у старших групах.
Кожному типу заняття відповідають певні педагогічні завдання, які випливають із єдиної для всієї серії занять дидактичної мети – сформувати конкретні рухові вміння та навички. Наприклад, вивчаючи стрибки у висоту з розбігу (старші дошкільники), дидактична мета формулюється так: «Сформувати навичку у стрибках в висоту з розбігу». Виходячи з цієї мети, на серії занять вирішується ряд конкретних дидактичних завдань:
1) ознайомлення дітей із стрибком у висоту з розбігу;
2) вивчення елементів стрибка (відштовхування однією ногою з одного, двох, трьох і т.д. кроків; згинання ніг у польоті, стійке приземлення);
3) удосконалення стрибка, поступово збільшуючи висоту перешкоди – 20-25см — 30-35 см і довжину розбігу до 6-8 м;
4) перевірка і оцінка техніки стрибка в висоту з розбігу (наприкінці навчального року).
Знання типології занять дозволяє вихователю вибрати ту організацію заняття, яка найбільше відповідає поставленим педагогічним завданням.
Заняття з фізичної культури відрізняють за змістом і педагогічними завданнями. За змістом вони розподіляються на комплексні та заняття з акцентом на певний вид навчального матеріалу. З дошкільниками, як правило, проводять комплексні заняття, на яких діти виконують загальнорозвиваючі вправи, основні рухи та беруть участь у рухливій грі. Однак можна проводити заняття, що передбачають переважно один вид вправ, наприклад, плавання, катання на ковзанах, лижах та ін.
Залежно від поставлених педагогічних завдань заняття з фізичної культури поділяють на заняття ознайомлення з новим матеріалом, вивчення нового матеріалу, закріплення та удосконалення фізичних вправ, заняття мішаного типу та контрольні. Кожне з них має свої особливості.
Заняття ознайомлення з новим матеріалом можуть бути поодинокими з кожного виду фізичних вправ, тому що на наступних заняттях діти виконуватимуть вже знайомі вправи. На цьому занятті вихователь (в старших групах краще підготовлена дитина) демонструє нову вправу, її також можна показати на малюнках. Далі дітям розповідають про способи виконання даного руху. Потім передбачається обов’язкове виконання дітьми цього руху або окремих його елементів за допомогою вихователя.
Заняття вивчення нового матеріалу (формування рухових вмінь) провадяться після занять з ознайомленням з новим матеріалом. На цьому занятті вихователь пояснює виконання вправи, що вивчається, у разі необхідності показує її; виправляє помилки, надає допомогу та страховку; дає оцінку дітям щодо якості виконання руху.
На заняттях закріплення та удосконалення техніки виконання фізичних вправ формують вміння та навички основних рухів або вправ (ігор) спортивного характеру. Поступово автоматизуються елементи вправи, що вивчається, вони виконуються все більш чітко та легко, з поступовим переходом на м’язовий (підсвідомий) контроль за її виконанням. Багаторазове повторення руху у стандартних та ускладнених умовах виконання (на місцевості з подоланням природних перешкод), також у процесі рухливих ігор.
Частіше за все проводять заняття мішаного типу, де поряд з вивченням нового матеріалу діти вдосконалюють техніку виконання вправ і рухових дій, що вивчалися раніше.
Контрольні заняття проводяться як на початку, так і наприкінці кварталу або навчального року, з метою виявлення ступеня володіння дітьми основними рухами на даний період, а також визначається результативність проведеної за квартал або рік роботи. Епізодично, за завданням завідуючої, методиста, інспектора-методиста вихователь планує на цьому занятті певні основні рухи або вправи спортивного характеру (на майданчику), вже вивчені дітьми, для об’єктивної оцінки якості їх засвоєння. Кількість контрольних занять трохи збільшується у старших групах.
Кожному типу заняття відповідають певні педагогічні завдання, які випливають із єдиної для всієї серії занять дидактичної мети – сформувати конкретні рухові вміння та навички. Наприклад, вивчаючи стрибки у висоту з розбігу (старші дошкільники), дидактична мета формулюється так: «Сформувати навичку у стрибках в висоту з розбігу». Виходячи з цієї мети, на серії занять вирішується ряд конкретних дидактичних завдань:
1) ознайомлення дітей із стрибком у висоту з розбігу;
2) вивчення елементів стрибка (відштовхування однією ногою з одного, двох, трьох і т.д. кроків; згинання ніг у польоті, стійке приземлення);
3) удосконалення стрибка, поступово збільшуючи висоту перешкоди – 20-25см — 30-35 см і довжину розбігу до 6-8 м;
4) перевірка і оцінка техніки стрибка в висоту з розбігу (наприкінці навчального року).
Знання типології занять дозволяє вихователю вибрати ту організацію заняття, яка найбільше відповідає поставленим педагогічним завданням.
Структура фізкультурних занять
Навчання фізичних вправ під час занять потребує організації активної рухової діяльності дітей відповідно до певних психологічних та фізіологічних закономірностей розвитку їх організму. Врахування цих закономірностей обумовлює визначення в структурі занять трьох функціонально пов'язаних складових частин: підготовчої, основної та заключної. Послідовність розміщення цих частин відображає закономірності зміни працездатності організму дитини під впливом фізичних навантажень, і тому вона стабільна для будь-якого типу заняття. Зміст та тривалість кожної частини може варіювати залежно від віку дітей, рівня їх рухової підготовленості та конкретних дидактичних завдань заняття.
Навчання фізичних вправ під час занять потребує організації активної рухової діяльності дітей відповідно до певних психологічних та фізіологічних закономірностей розвитку їх організму. Врахування цих закономірностей обумовлює визначення в структурі занять трьох функціонально пов'язаних складових частин: підготовчої, основної та заключної. Послідовність розміщення цих частин відображає закономірності зміни працездатності організму дитини під впливом фізичних навантажень, і тому вона стабільна для будь-якого типу заняття. Зміст та тривалість кожної частини може варіювати залежно від віку дітей, рівня їх рухової підготовленості та конкретних дидактичних завдань заняття.
Підготовча частина має мету – організувати дітей, зосередити їхню увагу на виконанні фізичних вправ, створити бадьорий настрій, забезпечити психологічну та фізіологічну підготовку організму дітей до розв'язання основних завдань заняття.
У цій частині також вирішуються відносно самостійні завдання: формування та закріплення навичок стройових і загальнорозвиваючих вправ, формування правильної постави, розвиток рухових якостей, сприяння гармонійному зміцненню м'язового апарата та ін.
Психологічна підготовка дітей полягає в зосередженні їх уваги на вирішення конкретних навчальних завдань за допомогою рухових дій, а також стройових вправ. Фізіологічна підготовка спрямована на досягнення готовності організму до виконання більш складних рухів в основній частині заняття. Для цього застосовуються загальнорозвиваючі вправи, які поліпшують кровообіг, забезпечують розігрівання м'язів, підвищують працездатність організму.
До змісту підготовчої частими заняття входять: стройові вправи, різноманітні шикування та перешикування (в колону, шеренгу, з колони по одному в три-чотири колони та ін.), ходьба звичайна та імітаційна, біг, підстрибування, вправи на орієнтування у просторі, танцювальні та загальнорозвиваючі вправи.
На початку заняття вихователь шикує дітей у колону або шеренгу, їх шикують на довшому боці залу (майданчику), на відстані 1-2 м від стіни, спиною до вікон (сонця). Старші діти шикуються та рівняються по носках ніг за командою «В одну шеренгу ставай!». Повідомляється короткий зміст заняття (починаючи з середньої групи). Це настроює дітей на краще виконання запланованих вправ і допомагає чіткіше розпочати заняття.
У цій частині доцільно також застосовувати вправи на орієнтування в просторі (ходьба зі зміною напрямку, змійкою та ін.) та увагу (зміна темпу ходьби відповідно до музики та підрахунку вихователя, зупинки під час ходьби та повільного бігу за сигналом та ін.). Ці вправи спрямовані в основному на розвиток спритності, підвищення уваги та спостережливості дітей.
Під час ходьби вихователь стежить за поставою дітей, щоб вони трималися рівно, не опускали голову, розпрямляли плечі й робили енергійні рухи руками. Для профілактики плоскостопості застосовують імітаційні вправи: ходьба на зовнішньому боці стоп, як ведмедик; на носках, як лисичка; з високим підніманням стегна, як конячка, та ін. Значно активізують дітей та підготовляють їх до наступної діяльності вправи ігрового характеру («Будь уважним», «Зроби фігуру», «Знайди собі пару» та ін.).
Якщо діти виконують загальнорозвиваючі вправи з посібниками, то треба подбати про раціональний спосіб їх роздачі. Посібники розкладають на стільчиках або гімнастичній лаві (прапорці, брязкальця, кубики), деякі з них складають в піраміду (палиці, обручі) або в кошик (м'ячі). Діти під час ходьби беруть їх, а потім перешиковуються для виконання загальнорозвиваючих вправ.
Молодших дітей (включаючи другу молодшу групу) шикують в коло. Щоб їм зручніше було виконувати загальнорозвиваючі вправи, групу треба розімкнути. За вказівкою вихователя діти роблять два-три кроки назад – коло стає широким і ніхто нікому не заважає.
Середню групу перешиковують з утворенням ланок. Щоб не витрачати зайвого часу на розімкнення у колонах і по рядах, використовують певні орієнтири. Діти, які утворюють свої ланки, йдуть у напрямі кубиків (кеглів), поставлених на певній відстані один від одного в кінці залу (майданчика). На них орієнтуються ведучі, щоб дотримуватися потрібних інтервалів між колонами. У рядах діти розмикаються по ходу, піднімаючи вперед обидві або одну руку (якщо у другій посібник).
Дошкільників старшої та підготовчої до школи груп перешиковують через центр по три-чотири. Підгрупи дітей (по 3-4) після команди вихователя «Через центр по три (чотири) направо (наліво) руш!» одночасно повертаються (праворуч або ліворуч) і рухаються шеренгою, дотримуючись рівняння, до протилежного кінця залу (майданчика). У такому перешикуванні дітям легше дотримуватися в русі потрібних інтервалів між колонами і по рядах. Епізодично може бути застосовано перешикування у колону по чотири з розходженням через центр залу (майданчика) спочатку по одному, а потім у парах.
Виконання загальнорозвиваючих вправ спрямоване на покращання загально-фізичної підготовки дітей, зміцнення здоров'я та підготовку їх організму до більш напруженої роботи у наступній частині заняття. При їх проведенні в усіх вікових групах слід ширше застосовувати різні вихідні положення: сидячи, лежачи, стоячи на колінах та ін. Це значно підвищує фізіологічний ефект впливу вправ на організм дітей, створює позитивні умови для розвантаження хребта та корекції порушень постави.
У молодших групах у зв'язку з тим, що рухова пам'ять дітей недостатньо розвинена, вихователь після показу вправи виконує її з дітьми від початку й до кінця. У старших групах після показу і пояснення він лише починає вправу з дітьми (два-три повторення), а потім дошкільники виконують її самостійно. Якщо вправи знайомі дітям, показувати їх не варто. Досить перед початком виконання нагадати назву руху (нахили вперед, присідання та ін.) і вихідне положення, з якого він виконується.
У старших групах до комплексів загальнорозвиваючих вправ доцільно вводити підвідні вправи до тих рухів, що вивчатимуться або вдосконалюватимуться в основній частині. Наприклад, якщо на занятті буде виконуватися стрибок у довжину з місця, слід ввести до комплексу загальнорозвиваючих вправ підстрибування на обох ногах з одночасним змахом рук вгору.
Після кожної вправи слід робити невелику паузу (10-15 с) для відпочинку, врегулювання дихання та прийняття іншого вихідного положення (у разі необхідності). У цей час вихователь показує та пояснює наступну вправу.
Зацікавленість до загальнорозвиваючих вправ у дошкільників всіх вікових груп значно підвищується, якщо вони проводяться під музику, яка за темпом та ритмом відповідає характеру рухів. Музика створює передумови для більш швидкого засвоєння фізичних вправ, чіткого, ритмічного та координованого їх виконання.
Кожні два тижні у цій частині заняття розучується комплекс загальнорозвиваючих вправ, який потім виконується під час ранкової гімнастики. Тривалість підготовчої частини заняття – 7-12 хв.
У цій частині також вирішуються відносно самостійні завдання: формування та закріплення навичок стройових і загальнорозвиваючих вправ, формування правильної постави, розвиток рухових якостей, сприяння гармонійному зміцненню м'язового апарата та ін.
Психологічна підготовка дітей полягає в зосередженні їх уваги на вирішення конкретних навчальних завдань за допомогою рухових дій, а також стройових вправ. Фізіологічна підготовка спрямована на досягнення готовності організму до виконання більш складних рухів в основній частині заняття. Для цього застосовуються загальнорозвиваючі вправи, які поліпшують кровообіг, забезпечують розігрівання м'язів, підвищують працездатність організму.
До змісту підготовчої частими заняття входять: стройові вправи, різноманітні шикування та перешикування (в колону, шеренгу, з колони по одному в три-чотири колони та ін.), ходьба звичайна та імітаційна, біг, підстрибування, вправи на орієнтування у просторі, танцювальні та загальнорозвиваючі вправи.
На початку заняття вихователь шикує дітей у колону або шеренгу, їх шикують на довшому боці залу (майданчику), на відстані 1-2 м від стіни, спиною до вікон (сонця). Старші діти шикуються та рівняються по носках ніг за командою «В одну шеренгу ставай!». Повідомляється короткий зміст заняття (починаючи з середньої групи). Це настроює дітей на краще виконання запланованих вправ і допомагає чіткіше розпочати заняття.
У цій частині доцільно також застосовувати вправи на орієнтування в просторі (ходьба зі зміною напрямку, змійкою та ін.) та увагу (зміна темпу ходьби відповідно до музики та підрахунку вихователя, зупинки під час ходьби та повільного бігу за сигналом та ін.). Ці вправи спрямовані в основному на розвиток спритності, підвищення уваги та спостережливості дітей.
Під час ходьби вихователь стежить за поставою дітей, щоб вони трималися рівно, не опускали голову, розпрямляли плечі й робили енергійні рухи руками. Для профілактики плоскостопості застосовують імітаційні вправи: ходьба на зовнішньому боці стоп, як ведмедик; на носках, як лисичка; з високим підніманням стегна, як конячка, та ін. Значно активізують дітей та підготовляють їх до наступної діяльності вправи ігрового характеру («Будь уважним», «Зроби фігуру», «Знайди собі пару» та ін.).
Якщо діти виконують загальнорозвиваючі вправи з посібниками, то треба подбати про раціональний спосіб їх роздачі. Посібники розкладають на стільчиках або гімнастичній лаві (прапорці, брязкальця, кубики), деякі з них складають в піраміду (палиці, обручі) або в кошик (м'ячі). Діти під час ходьби беруть їх, а потім перешиковуються для виконання загальнорозвиваючих вправ.
Молодших дітей (включаючи другу молодшу групу) шикують в коло. Щоб їм зручніше було виконувати загальнорозвиваючі вправи, групу треба розімкнути. За вказівкою вихователя діти роблять два-три кроки назад – коло стає широким і ніхто нікому не заважає.
Середню групу перешиковують з утворенням ланок. Щоб не витрачати зайвого часу на розімкнення у колонах і по рядах, використовують певні орієнтири. Діти, які утворюють свої ланки, йдуть у напрямі кубиків (кеглів), поставлених на певній відстані один від одного в кінці залу (майданчика). На них орієнтуються ведучі, щоб дотримуватися потрібних інтервалів між колонами. У рядах діти розмикаються по ходу, піднімаючи вперед обидві або одну руку (якщо у другій посібник).
Дошкільників старшої та підготовчої до школи груп перешиковують через центр по три-чотири. Підгрупи дітей (по 3-4) після команди вихователя «Через центр по три (чотири) направо (наліво) руш!» одночасно повертаються (праворуч або ліворуч) і рухаються шеренгою, дотримуючись рівняння, до протилежного кінця залу (майданчика). У такому перешикуванні дітям легше дотримуватися в русі потрібних інтервалів між колонами і по рядах. Епізодично може бути застосовано перешикування у колону по чотири з розходженням через центр залу (майданчика) спочатку по одному, а потім у парах.
Виконання загальнорозвиваючих вправ спрямоване на покращання загально-фізичної підготовки дітей, зміцнення здоров'я та підготовку їх організму до більш напруженої роботи у наступній частині заняття. При їх проведенні в усіх вікових групах слід ширше застосовувати різні вихідні положення: сидячи, лежачи, стоячи на колінах та ін. Це значно підвищує фізіологічний ефект впливу вправ на організм дітей, створює позитивні умови для розвантаження хребта та корекції порушень постави.
У молодших групах у зв'язку з тим, що рухова пам'ять дітей недостатньо розвинена, вихователь після показу вправи виконує її з дітьми від початку й до кінця. У старших групах після показу і пояснення він лише починає вправу з дітьми (два-три повторення), а потім дошкільники виконують її самостійно. Якщо вправи знайомі дітям, показувати їх не варто. Досить перед початком виконання нагадати назву руху (нахили вперед, присідання та ін.) і вихідне положення, з якого він виконується.
У старших групах до комплексів загальнорозвиваючих вправ доцільно вводити підвідні вправи до тих рухів, що вивчатимуться або вдосконалюватимуться в основній частині. Наприклад, якщо на занятті буде виконуватися стрибок у довжину з місця, слід ввести до комплексу загальнорозвиваючих вправ підстрибування на обох ногах з одночасним змахом рук вгору.
Після кожної вправи слід робити невелику паузу (10-15 с) для відпочинку, врегулювання дихання та прийняття іншого вихідного положення (у разі необхідності). У цей час вихователь показує та пояснює наступну вправу.
Зацікавленість до загальнорозвиваючих вправ у дошкільників всіх вікових груп значно підвищується, якщо вони проводяться під музику, яка за темпом та ритмом відповідає характеру рухів. Музика створює передумови для більш швидкого засвоєння фізичних вправ, чіткого, ритмічного та координованого їх виконання.
Кожні два тижні у цій частині заняття розучується комплекс загальнорозвиваючих вправ, який потім виконується під час ранкової гімнастики. Тривалість підготовчої частини заняття – 7-12 хв.
Основна частина заняття присвячується» навчанню та вдосконаленню в дітей основних рухів (стрибки, метання, лазіння та ін.), вправ спортивного характеру (плавання, ходьба на лижах, катання на ковзанах та ін.), комплексному розвитку фізичних якостей, вихованню моральних, інтелектуальних та вольових якостей. Важливе місце тут також відводиться рухливим іграм.
Ця частина заняття розподіляється на такі види діяльності: безпосереднє виконання дітьми фізичних вправ, участь у рухливій грі, сприймання й усвідомлення показу і пояснення вихователя, включаючи й спостереження за виконанням рухів іншими дітьми; необхідний відпочинок, допоміжні дії (розміщення фізкультурного інвентарю, перешикування, перехід від одного виду вправ до іншого і т.д.).
Старших дошкільників потрібно періодично залучати до підготовки місця заняття. Вони розставляють необхідний фізкультурний інвентар: обручі на підставці, дуги, стояки для стрибків у висоту та ін., а після закінчення виконання вправ прибирають його на місце.
У молодших групах у цій частині заняття діти виконують два-три основних рухи, у старших дошкільників їх кількість збільшується до трьох-п'яти рухів. Кожний з них повторюється не менше 5-8 разів, а якщо вправа виконується за короткий відрізок часу (стрибки у довжину з місця, метання, пролізання в обруч та ін.) і вона вже вивчена, кількість повторень збільшується до 10-16 разів.
Для навчання рухів застосовують різноманітні методи та прийоми дидактики. Показуючи вправу вихователю, потрібно виконувати її без напруження, чітко і правильно. До деяких рухів (особливо у старших дошкільнят) залучають до показу найбільш підготовлених дітей. Дошкільники досить добре копіюють продемонстровану їм вправу і від того, як показано певний рух, великою мірою залежить те, як вони ним оволодіють.
Пояснення має бути чітким та доступним для дітей. Коли показ рухів супроводжується поясненням, діти привчаються осмислювати, усвідомлювати свої дії. Під час навчання рухів молодших дошкільників показ їх виконання займає провідне місце. З часом, з розширенням рухового досвіду діти сприймають словесні вказівки без показу, особливо виконуючи відомі їм рухи.
Під час формування рухових навичок у старших вікових групах доцільно пропонувати дітям оцінювати виконання рухів їх однолітками, а також аналізувати свої особисті рухові дії. Усе це сприяє вихованню в них свідомого ставлення до виконання фізичних вправ й позитивно впливає на вироблення міцних та пластичних навичок.
При виконанні основних рухів вихователь не повинен спонукати дітей до подолання великої висоти або довжини в стрибках, швидкого виконання лазіння по гімнастичній стінці або канату та ін. Важливо зосередити увагу на якості виконання рухів.
У цій частині заняття обов'язково проводиться рухлива гра. Під час вибору рухливої гри обов'язково враховуються підготовленість дітей, їх інтереси, види рухів, які заплановані на даному занятті, місце, де воно проводиться (зал, майданчик), пора року тощо.
Рекомендується проводити такі ігри, які не дублювали б рухи (за епізодичним винятком), що розучують або вдосконалюють в основній частині. Наприклад, якщо діти виконують ходьбу по гімнастичній лаві (колоді), стрибають в глибину та виконують пролізання в обруч, то гра підбирається з бігом або метанням м'яча, щоб всебічно впливає на фізичну підготовленість дітей.
Ігри, складні за організацією та правилами, краще розучувати на прогулянках, це допоможе раціональніше витратити час, відведений на основну частину заняття. Слід також уникати тривалих пауз між повторенням гри, бо це негативно позначається на руховій активності дітей під час заняття. Щоб діти отримали оптимальне фізіологічне навантаження, краще добирати для занять ігри великої рухливості, в яких беруть участь одночасно всі вихованці групи. В усіх вікових групах ігри повторюються 3-5 разів (залежно від складності правил, ступеня рухливості та кількості дітей у групі). Там, де закінчення гри не обумовлено («Квач», «Вудочка» та ін.), вона триває в межах 5-8 хв. Тривалість основної частини заняття – 12-25 хв.
Ця частина заняття розподіляється на такі види діяльності: безпосереднє виконання дітьми фізичних вправ, участь у рухливій грі, сприймання й усвідомлення показу і пояснення вихователя, включаючи й спостереження за виконанням рухів іншими дітьми; необхідний відпочинок, допоміжні дії (розміщення фізкультурного інвентарю, перешикування, перехід від одного виду вправ до іншого і т.д.).
Старших дошкільників потрібно періодично залучати до підготовки місця заняття. Вони розставляють необхідний фізкультурний інвентар: обручі на підставці, дуги, стояки для стрибків у висоту та ін., а після закінчення виконання вправ прибирають його на місце.
У молодших групах у цій частині заняття діти виконують два-три основних рухи, у старших дошкільників їх кількість збільшується до трьох-п'яти рухів. Кожний з них повторюється не менше 5-8 разів, а якщо вправа виконується за короткий відрізок часу (стрибки у довжину з місця, метання, пролізання в обруч та ін.) і вона вже вивчена, кількість повторень збільшується до 10-16 разів.
Для навчання рухів застосовують різноманітні методи та прийоми дидактики. Показуючи вправу вихователю, потрібно виконувати її без напруження, чітко і правильно. До деяких рухів (особливо у старших дошкільнят) залучають до показу найбільш підготовлених дітей. Дошкільники досить добре копіюють продемонстровану їм вправу і від того, як показано певний рух, великою мірою залежить те, як вони ним оволодіють.
Пояснення має бути чітким та доступним для дітей. Коли показ рухів супроводжується поясненням, діти привчаються осмислювати, усвідомлювати свої дії. Під час навчання рухів молодших дошкільників показ їх виконання займає провідне місце. З часом, з розширенням рухового досвіду діти сприймають словесні вказівки без показу, особливо виконуючи відомі їм рухи.
Під час формування рухових навичок у старших вікових групах доцільно пропонувати дітям оцінювати виконання рухів їх однолітками, а також аналізувати свої особисті рухові дії. Усе це сприяє вихованню в них свідомого ставлення до виконання фізичних вправ й позитивно впливає на вироблення міцних та пластичних навичок.
При виконанні основних рухів вихователь не повинен спонукати дітей до подолання великої висоти або довжини в стрибках, швидкого виконання лазіння по гімнастичній стінці або канату та ін. Важливо зосередити увагу на якості виконання рухів.
У цій частині заняття обов'язково проводиться рухлива гра. Під час вибору рухливої гри обов'язково враховуються підготовленість дітей, їх інтереси, види рухів, які заплановані на даному занятті, місце, де воно проводиться (зал, майданчик), пора року тощо.
Рекомендується проводити такі ігри, які не дублювали б рухи (за епізодичним винятком), що розучують або вдосконалюють в основній частині. Наприклад, якщо діти виконують ходьбу по гімнастичній лаві (колоді), стрибають в глибину та виконують пролізання в обруч, то гра підбирається з бігом або метанням м'яча, щоб всебічно впливає на фізичну підготовленість дітей.
Ігри, складні за організацією та правилами, краще розучувати на прогулянках, це допоможе раціональніше витратити час, відведений на основну частину заняття. Слід також уникати тривалих пауз між повторенням гри, бо це негативно позначається на руховій активності дітей під час заняття. Щоб діти отримали оптимальне фізіологічне навантаження, краще добирати для занять ігри великої рухливості, в яких беруть участь одночасно всі вихованці групи. В усіх вікових групах ігри повторюються 3-5 разів (залежно від складності правил, ступеня рухливості та кількості дітей у групі). Там, де закінчення гри не обумовлено («Квач», «Вудочка» та ін.), вона триває в межах 5-8 хв. Тривалість основної частини заняття – 12-25 хв.
Старших дошкільників потрібно періодично залучати до підготовки місця заняття. Вони розставляють необхідний фізкультурний інвентар: обручі на підставці, дуги, стояки для стрибків у висоту та ін., а після закінчення виконання вправ прибирають його на місце.
У молодших групах у цій частині заняття діти виконують два-три основних рухи, у старших дошкільників їх кількість збільшується до трьох-п'яти рухів. Кожний з них повторюється не менше 5-8 разів, а якщо вправа виконується за короткий відрізок часу (стрибки у довжину з місця, метання, пролізання в обруч та ін.) і вона вже вивчена, кількість повторень збільшується до 10-16 разів.
Для навчання рухів застосовують різноманітні методи та прийоми дидактики. Показуючи вправу вихователю, потрібно виконувати її без напруження, чітко і правильно. До деяких рухів (особливо у старших дошкільнят) залучають до показу найбільш підготовлених дітей. Дошкільники досить добре копіюють продемонстровану їм вправу і від того, як показано певний рух, великою мірою залежить те, як вони ним оволодіють.
Пояснення має бути чітким та доступним для дітей. Коли показ рухів супроводжується поясненням, діти привчаються осмислювати, усвідомлювати свої дії. Під час навчання рухів молодших дошкільників показ їх виконання займає провідне місце. З часом, з розширенням рухового досвіду діти сприймають словесні вказівки без показу, особливо виконуючи відомі їм рухи.
Під час формування рухових навичок у старших вікових групах доцільно пропонувати дітям оцінювати виконання рухів їх однолітками, а також аналізувати свої особисті рухові дії. Усе це сприяє вихованню в них свідомого ставлення до виконання фізичних вправ й позитивно впливає на вироблення міцних та пластичних навичок.
При виконанні основних рухів вихователь не повинен спонукати дітей до подолання великої висоти або довжини в стрибках, швидкого виконання лазіння по гімнастичній стінці або канату та ін. Важливо зосередити увагу на якості виконання рухів.
У цій частині заняття обов'язково проводиться рухлива гра. Під час вибору рухливої гри обов'язково враховуються підготовленість дітей, їх інтереси, види рухів, які заплановані на даному занятті, місце, де воно проводиться (зал, майданчик), пора року тощо.
Рекомендується проводити такі ігри, які не дублювали б рухи (за епізодичним винятком), що розучують або вдосконалюють в основній частині. Наприклад, якщо діти виконують ходьбу по гімнастичній лаві (колоді), стрибають в глибину та виконують пролізання в обруч, то гра підбирається з бігом або метанням м'яча, щоб всебічно впливає на фізичну підготовленість дітей.
Ігри, складні за організацією та правилами, краще розучувати на прогулянках, це допоможе раціональніше витратити час, відведений на основну частину заняття. Слід також уникати тривалих пауз між повторенням гри, бо це негативно позначається на руховій активності дітей під час заняття. Щоб діти отримали оптимальне фізіологічне навантаження, краще добирати для занять ігри великої рухливості, в яких беруть участь одночасно всі вихованці групи. В усіх вікових групах ігри повторюються 3-5 разів (залежно від складності правил, ступеня рухливості та кількості дітей у групі). Там, де закінчення гри не обумовлено («Квач», «Вудочка» та ін.), вона триває в межах 5-8 хв. Тривалість основної частини заняття – 12-25 хв.
Заключна частина заняття має забезпечити поступовий перехід дітей від стану збудження, викликаного вправами та грою в основній частині, до відносно спокійного стану. Для цього проводять малорухливі ігри (епізодично) з нескладними рухами та правилами («Знайди і промовчи», «Знайди, де заховано», «Хто вийшов?» та ін.). На завершення заняття дітям пропонують ходьбу у повільному темпі у поєднанні із вправами на дихання, іноді з різними завданнями. Наприклад, пройти крадькома, як «мишка»; на носках, як «лисичка»; з рухами рук, як «пташка», і т.п. Повільний темп виконання вправ на розслаблення, під музичний супровід сприяє відновленню організму дітей у більш короткий час.
Починаючи з середньої групи, в кінці заняття вихователь підбиває його підсумки, робить короткі зауваження щодо виконання поставлених завдань і поведінки дітей.
Тривалість заключної частини заняття – 1-5 хв. Таким чином, збереженню високої працездатності дітей усіх вікових груп сприяє раціональне чергування фізичного навантаження та активного відпочинку, яке передбачає вправи, що виконуються з високою інтенсивністю (біг, стрибки, лазіння), перемежування вправами середньої та низької інтенсивності (ходьба, вправи з рівноваги, підлізання під дугу та ін.).
Починаючи з середньої групи, в кінці заняття вихователь підбиває його підсумки, робить короткі зауваження щодо виконання поставлених завдань і поведінки дітей.
Тривалість заключної частини заняття – 1-5 хв. Таким чином, збереженню високої працездатності дітей усіх вікових груп сприяє раціональне чергування фізичного навантаження та активного відпочинку, яке передбачає вправи, що виконуються з високою інтенсивністю (біг, стрибки, лазіння), перемежування вправами середньої та низької інтенсивності (ходьба, вправи з рівноваги, підлізання під дугу та ін.).
Тривалість заключної частини заняття – 1-5 хв. Таким чином, збереженню високої працездатності дітей усіх вікових груп сприяє раціональне чергування фізичного навантаження та активного відпочинку, яке передбачає вправи, що виконуються з високою інтенсивністю (біг, стрибки, лазіння), перемежування вправами середньої та низької інтенсивності (ходьба, вправи з рівноваги, підлізання під дугу та ін.).
СПОСОБИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІТЕЙ НА ЗАНЯТТЯХ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
Щодня дошкільник має активно рухатися для повноцінного розвитку його тіла, інтелекту й духу. Великою мірою потреба дітей у русі задовольняється на заняттях із фізичної культури. Тож кожен педагог прагне зробити їх якомога ефективнішими, добираючи різні цікаві прийоми і методи, пропонуючи вихованцям нетрадиційне обладнання. Водночас менше уваги приділяють вибору способів організації дітей під час вивчення рухів, а саме від їх грамотного добору залежить результативність роботи.
Сучасне заняття з фізичної культури передбачає доцільне поєднання різних методів, прийомів педагогічної діяльності, способів організації дітей, спрямованих на оптимальне розв'язання оздоровчих та освітніх завдань, формування здо-ров'язбережувальної компетентності вихованців. Саме такий підхід до планування і проведення цієї форми роботи сприяє збереженню і зміцненню фізичного, психічного і духовного здоров'я дошкільнят, своєчасному формуванню у них життєво важливих рухових умінь і навичок, розвитку фізичних якостей, забезпеченню належного рівня фізичної підготовленості, вихованню стійкого інтересу до рухової активності, виробленню звички до здорового способу життя.
Спеціально організовані фізкультурні заняття забезпечують засвоєння дітьми програмового матеріалу в певній послідовності, що сприяє формуванню в них системи основних рухових умінь і навичок. Фізкультурні заняття мають типову структуру, що дає змогу спеціально передбачати оптимальні фізичні навантаження відповідно до віку вихованців, гармонійно поєднувати тренувальний ефект заняття зі збереженням і зміцненням здоров'я дітей.
Тренувальний та оздоровчий результат фізкультурних занять значною мірою залежить від використання раціональних способів організації дітей під час виконання основних рухів. Багатьом педагогам складно ефективно використовувати весь час основної частини заняття. Тому метою статті є висвітлення різних способів організації дітей під час навчання їх виконання основних рухів на заняттях з фізичної культури.
Застосування різних способів організації дітей під час виконання основних рухів сприяє підвищенню моторної щільності фізкультурного заняття, забезпеченню оптимальної кількості рухових дій в основній частині заняття, необхідної тривалості їх виконання та дозування.
Від способу організації дітей залежить опанування ними основних рухів та якість техніки їх виконання.
Щодня дошкільник має активно рухатися для повноцінного розвитку його тіла, інтелекту й духу. Великою мірою потреба дітей у русі задовольняється на заняттях із фізичної культури. Тож кожен педагог прагне зробити їх якомога ефективнішими, добираючи різні цікаві прийоми і методи, пропонуючи вихованцям нетрадиційне обладнання. Водночас менше уваги приділяють вибору способів організації дітей під час вивчення рухів, а саме від їх грамотного добору залежить результативність роботи.
Сучасне заняття з фізичної культури передбачає доцільне поєднання різних методів, прийомів педагогічної діяльності, способів організації дітей, спрямованих на оптимальне розв'язання оздоровчих та освітніх завдань, формування здо-ров'язбережувальної компетентності вихованців. Саме такий підхід до планування і проведення цієї форми роботи сприяє збереженню і зміцненню фізичного, психічного і духовного здоров'я дошкільнят, своєчасному формуванню у них життєво важливих рухових умінь і навичок, розвитку фізичних якостей, забезпеченню належного рівня фізичної підготовленості, вихованню стійкого інтересу до рухової активності, виробленню звички до здорового способу життя.
Спеціально організовані фізкультурні заняття забезпечують засвоєння дітьми програмового матеріалу в певній послідовності, що сприяє формуванню в них системи основних рухових умінь і навичок. Фізкультурні заняття мають типову структуру, що дає змогу спеціально передбачати оптимальні фізичні навантаження відповідно до віку вихованців, гармонійно поєднувати тренувальний ефект заняття зі збереженням і зміцненням здоров'я дітей.
Тренувальний та оздоровчий результат фізкультурних занять значною мірою залежить від використання раціональних способів організації дітей під час виконання основних рухів. Багатьом педагогам складно ефективно використовувати весь час основної частини заняття. Тому метою статті є висвітлення різних способів організації дітей під час навчання їх виконання основних рухів на заняттях з фізичної культури.
Застосування різних способів організації дітей під час виконання основних рухів сприяє підвищенню моторної щільності фізкультурного заняття, забезпеченню оптимальної кількості рухових дій в основній частині заняття, необхідної тривалості їх виконання та дозування.
Від способу організації дітей залежить опанування ними основних рухів та якість техніки їх виконання.
Сучасне заняття з фізичної культури передбачає доцільне поєднання різних методів, прийомів педагогічної діяльності, способів організації дітей, спрямованих на оптимальне розв'язання оздоровчих та освітніх завдань, формування здо-ров'язбережувальної компетентності вихованців. Саме такий підхід до планування і проведення цієї форми роботи сприяє збереженню і зміцненню фізичного, психічного і духовного здоров'я дошкільнят, своєчасному формуванню у них життєво важливих рухових умінь і навичок, розвитку фізичних якостей, забезпеченню належного рівня фізичної підготовленості, вихованню стійкого інтересу до рухової активності, виробленню звички до здорового способу життя.
Спеціально організовані фізкультурні заняття забезпечують засвоєння дітьми програмового матеріалу в певній послідовності, що сприяє формуванню в них системи основних рухових умінь і навичок. Фізкультурні заняття мають типову структуру, що дає змогу спеціально передбачати оптимальні фізичні навантаження відповідно до віку вихованців, гармонійно поєднувати тренувальний ефект заняття зі збереженням і зміцненням здоров'я дітей.
Тренувальний та оздоровчий результат фізкультурних занять значною мірою залежить від використання раціональних способів організації дітей під час виконання основних рухів. Багатьом педагогам складно ефективно використовувати весь час основної частини заняття. Тому метою статті є висвітлення різних способів організації дітей під час навчання їх виконання основних рухів на заняттях з фізичної культури.
Застосування різних способів організації дітей під час виконання основних рухів сприяє підвищенню моторної щільності фізкультурного заняття, забезпеченню оптимальної кількості рухових дій в основній частині заняття, необхідної тривалості їх виконання та дозування.
Від способу організації дітей залежить опанування ними основних рухів та якість техніки їх виконання.
ХАРАКТЕРИСТИКА СПОСОБІВ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІТЕЙ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ОСНОВНИХ РУХІВ
Назва та характеристика Особливості використання Переваги Недоліки Індивідуальний спосіб: виконання руху однією дитиною в той час, як інші спостерігають, оцінюють. Застосовують епізодично при навчанні нових, складних рухів або для моніторингу результатів роботи за певний довготривалий проміжок часу. Педагог може оптимально забезпечити страхування (лазіння по драбині, стрибки з розбігу тощо), працювати окремо з кожною дитиною. Спосіб допомагає відпрацювати якість і точність виконання руху. Використання цього способу знижує рухову ; активність дітей, не дозволяє забезпечити достатню кількість повторень для засвоєння руху. Дуже низька моторна щільність заняття, виникає досить велика перерва між повтореннями руху. Діти можуть відволікатися від вивчення руху. Фронтальний спосіб: одночасне виконання всіма дітьми одного і того самого руху. Цей спосіб можна використовувати тільки під час навчання рухів без страхування. Доцільно застосовувати на етапі формування початкових умінь, розучування деяких рухів та під час закріплення і вдосконалення нескладних рухів (кидання, ловіння, деякі види стрибків тощо) в усіх вікових групах. Цей спосіб організації можна вважати провідним у молодших групах, адже від малят не вимагають досконалого виконання всіх елементів техніки руху. Дає змогу за короткий час забезпечити досить високу повторюваність руху, досягти максимальної активності кожної дитини, високої інтенсивності фізичного навантаження під час виконання руху. Висока моторна щільність заняття, діти мають можливість повторювати рух декілька разів за короткий проміжок часу. Забезпечується постійна взаємодія педагога з дітьми. Вказівка та оцінка даються переважно всім дітям у загальній формі. Неможливо повноцінно забезпечити індивідуальний підхід. Педагог не утримує в полі зору всіх дітей, тому при багаторазовому повторенні може закріпитися помилка у виконанні руху. Дає дітям мало можливостей вчитися в інших. Потоковий спосіб: діти виконують один рух по черзі (одне за одним) безперервним потоком, рухаючись на відстані 1 -3 м одне від одного (наприклад: ходьбу чи повзання по лаві, стрибки з обруча в обруч, пролізання, підлізання під дугами). Доцільно використовувати 2-3 потоки для забезпечення безперервності виконання руху. Застосовують у будь-якій віковій групі на етапі формування початкових умінь, а також для уточнення деталей техніки виконання руху, поглибленого розучування, закріплення та вдосконалення рухової навички. Уможливлює здійснення індивідуального підходу. Оскільки педагог може давати чіткі, конкретні вказівки окремим дітям у процесі виконання руху. Спосіб забезпечує досить високу моторну щільність заняття, розвиває здатність до поєднання рухів, допомагає виховувати швидкість, спритність, силу, витривалість. Педагогу важко виправляти неточності виконання рухів. Діти не можуть вчитися в інших.
Позмінний спосіб: забезпечує виконання руху одночасно 2-5 дітьми (зміна). Решта спостерігають. Доцільно застосовувати під час поглибленого формування рухової навички. У середній групі цей спосіб можна вважати провідним, адже саме з цієї групи акцентується увага на правильному та якісному виконанні рухів. У педагога є можливість контролювати та коригувати рух кожної дитини, давати індивідуальні вказівки, здійснювати диференційований підхід, забезпечувати страхування, ретельне спостереження й аналіз рухів дітей. Моторна щільність заняття низька. Спосіб колового тренування або станційний: передбачає виконання дітьми кількох рухів по черзі (одне за одним), пересуваючись по колу від одного обладнання до іншого (від станції до станції), що розташоване по всій залі. Сприяє закріпленню та удосконаленню набутої рухової навички. Його доцільно використовувати в усіх вікових групах. Забезпечує високу моторну щільність заняття, індивідуальний підхід до кожної дитини, ефективне використання часу. Діти привчаються самостійно міркувати. Допомагає виховувати зібраність і організованість при виконанні рухів. Складно дозувати фізичне навантаження. Груповий спосіб: дітей об'єднують у 2-3 під- групи, з однією підгрупою працює педагог, інші підгрупи самостійно працюють над удосконаленням умінь і навичок. За сиг- налом педагога підгрупи міняються завданнями. Цей спосіб поєднує кілька способів: діти, які займаються з педагогом, виконують рух індивідуальним, потоковим, позмін- ним способами, інші під- групи — фронтальним. Дає змогу одночасно поглиблено розучувати один рух та закріплювати навички виконання іншого. Але якщо на занятті розучу- ється новий рух або спосіб його виконання, то для закріплення не можна використовувати рух, який діти виконують зі страхуванням. Дитина може чути вказівки педагога, які стосуються її та інших дітей. Невелика перерва між повтореннями рухів достатня для відновлення, є умови для спостереження за виконанням рухів іншими дітьми. Є умови для детального засвоєння руху невеликою групою дітей, що дозволяє збільшити дозу- вання вправи, забезпечити достатню кількість повторень, контролювати якість виконання вправи, забезпечити індивідуальний підхід до кожної дитини. Спосіб допомагає розвивати у дітей активність, ініціативність, самоконтроль, відповідальність, забезпечує високу моторну щільність занят- тя, підвищує фізичне навантаження. Обмежені можливості контролю, допомоги та виправлення помилок під час виконання вправ дітьми.
ЯК ВИБИРАТИ СПОСОБИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІТЕЙ
Використання певних способів організації дітей на конкретному занятті залежить від різних чинників: добору основних рухів, послідовності їх виконання, рівня сформованості рухових навичок дітей, завдань, які ставить перед собою педагог, тощо. Розглянемо їх детально.
Принципи добору основних рухів
Добирати основні рухи в основній частині фізкультурного заняття слід з урахуванням відомих принципів.
♦ Функціональний. На занятті розучується один рух, уточнюється його техніка, а інші рухи закріплюються й удосконалюються.
♦ Анатомічний. Основні рухи мають пропорційно забезпечувати навантаження на різні частини тіла, чергуючи періоди максимального навантаження і відпочинку для різних м'язових груп. Це забезпечує якісне виконання дитиною всіх рухів і її повноцінний фізичний розвиток.
♦ Фізіологічний. Передбачає грамотний розподіл часу на виконання вправ різної інтенсивності: рухи високої інтенсивності — біг, стрибки; рухи середньої інтенсивності — метання, підлізання, пролізання; рухи низької інтенсивності — ходьба, більшість вправ із рівноваги.
У межах кожного фізкультурного заняття педагог має відпрацьовувати з дітьми певну кількість основних рухів: у молодших групах — 2-3, у середній групі — 3-4, у старшій групі — 5-6. Слід забезпечити повторення кожного з рухів не менше 5-7 разів. Якщо вправа добре вивчена, кількість повторень збільшується до 10-12 разів.
Упродовж кожного тижня слід приділяти увагу вивченню різних основних рухів (ходьба, біг, рівновага, метання, стрибки, лазіння). При цьому, до кожного руху доцільно повертатися через певні проміжки часу.
Послідовність виконання основних рухів на занятті
Основні рухи виконують на занятті у певній послідовності: першим — новий основний рух, потім — знайомі; якщо всі рухи знайомі, то першим виконують найскладніший за координацією рух (наприклад: лазіння по драбині) або найважчий за фізичним навантаженням (повзання по лаві, сидячи на п'ятах, лазіння по канату). Другим і третім основним рухом на занятті доцільніше планувати той, що розучувався попереднього тижня.
Поєднуючи основні рухи на занятті, слід пам'ятати: якщо один з них вимагає страхування, то інший рух має бути нескладним (наприклад, бажано уникати поєднання вправ з рівноваги та лазіння по драбині). Деякі основні рухи, що потребують більшого простору, доцільніше планувати на свіжому повітрі (стрибки з короткою скакалкою, метання на дальність).
Перш ніж планувати складні основні рухи на занятті, варто запропонувати дітям подивитися як їх виконують старші, спробувати їх виконати у повсякденному житті, на прогулянці. До таких рухів належать у молодшій групі "ластівка", вправи з м'ячем (кочення, кидання м'яча одне одному, педагогу та ін.); у середній групі — стрибки через коротку скакалку, перехід по гімнастичній стінці з прольоту на проліт вправо і вліво приставним кроком; у старшій — стрибки через довгу скакалку, підготовчі вправи до лазіння по канату тощо (ці вправи діти виконують у зручному для них темпі).
Формування рухової навички
На вибір способу організації дітей впливає і рівень сформованості у них певної рухової навички. Принагідно зазначимо, що кожній стадії (фазі) формування рухової навички - відповідає певний етап навчання (назву етапів подаємо у дужках).
На першій стадії формування рухової навички (формування початкових умінь) діти виконують рух скуто, нераціонально, із суттєвими технічними помилками. На цьому етапі дітей ознайомлюють з рухом, пояснюють техніку його виконання та домагаються уміння виконувати цей рух у загальних рисах.
На другій стадії формування рухової навички (поглиблене розучування) рух набуває цілісного координованого характеру. На кінець цієї фази діти виконують рух загалом правильно, однак ще немає впевненості та легкості у виконанні. На цьому етапі відбувається поглиблене розучування руху, уточнюється технічна правильність його виконання.
Третя стадія формування рухової навички (закріплення та удосконалення рухової дії) характеризується тим, що рух виконується чітко, легко, вільно, у швидкому темпі, в різних умовах. На третьому етапі весь рух чи окремі його компоненти мають виконуватися автоматично, без надмірних м'язових та мозкових зусиль.
Педагогам слід пам'ятати: діти спершу засвоюють основу руху, потім вчаться техніки його виконання, тому спочатку доречно використовувати індивідуальний, фронтальний або потоковий способи організації дітей, пізніше — позмінний, потоковий чи станційний способи.
Водночас не всі вихователі самі досконало володіють технікою рухів, умінням правильно показати, зрозуміло пояснити їх, допомогти дітям вибрати найбільш підходящий для них спосіб виконання. Це призводить до такої помилки, як заміна важливого на перших етапах позмінного способу станційним або іншим, використання яких доцільне пізніше — на етапі закріплення та удосконалення.
Моторна щільність заняття
При виборі способу організації дітей слід також враховувати закономірне зниження моторної щільності фізкультурного заняття під час навчання техніки виконання рухів. Утримувати достатню моторну щільність заняття допомагає груповий спосіб організації дітей, який забезпечує навчання і закріплення техніки виконання дітьми основних рухів. На жаль, педагоги чомусь нехтують цим способом, надаючи перевагу фронтальному.
Обираючи спосіб, варто брати до уваги такі показники моторної щільності заняття (співвідношення часу, витраченого на виконання дитиною рухів, до загальної тривалості заняття):
♦ фронтальний спосіб — 75-88%;
♦ колове тренування — 72-84%;
♦ груповий спосіб — 66-75%;
♦ потоковий спосіб — 62-70%;
♦ позмінний спосіб — 58-66%;
♦ індивідуальний спосіб — 18-24%.
Станційний спосіб організації дітей доцільний при закріпленні та удосконаленні виконання рухів.
У практичній роботі педагоги мають пам'ятати про "плюси" і "мінуси" кожного з! способів організації дітей і відповідно до цих с ос близостей застосовувати їх на фізкультурних заняттях. Грамотне їх використання допомагає створювати умови для повноцінного фізичного розвитку дітей, ефективного засвоєння основних рухів і активізації їхньої рухової творчості.
| |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
Використання певних способів організації дітей на конкретному занятті залежить від різних чинників: добору основних рухів, послідовності їх виконання, рівня сформованості рухових навичок дітей, завдань, які ставить перед собою педагог, тощо. Розглянемо їх детально.
Принципи добору основних рухів
Добирати основні рухи в основній частині фізкультурного заняття слід з урахуванням відомих принципів. ♦ Функціональний. На занятті розучується один рух, уточнюється його техніка, а інші рухи закріплюються й удосконалюються. ♦ Анатомічний. Основні рухи мають пропорційно забезпечувати навантаження на різні частини тіла, чергуючи періоди максимального навантаження і відпочинку для різних м'язових груп. Це забезпечує якісне виконання дитиною всіх рухів і її повноцінний фізичний розвиток. ♦ Фізіологічний. Передбачає грамотний розподіл часу на виконання вправ різної інтенсивності: рухи високої інтенсивності — біг, стрибки; рухи середньої інтенсивності — метання, підлізання, пролізання; рухи низької інтенсивності — ходьба, більшість вправ із рівноваги. У межах кожного фізкультурного заняття педагог має відпрацьовувати з дітьми певну кількість основних рухів: у молодших групах — 2-3, у середній групі — 3-4, у старшій групі — 5-6. Слід забезпечити повторення кожного з рухів не менше 5-7 разів. Якщо вправа добре вивчена, кількість повторень збільшується до 10-12 разів. Упродовж кожного тижня слід приділяти увагу вивченню різних основних рухів (ходьба, біг, рівновага, метання, стрибки, лазіння). При цьому, до кожного руху доцільно повертатися через певні проміжки часу.
Послідовність виконання основних рухів на занятті
Основні рухи виконують на занятті у певній послідовності: першим — новий основний рух, потім — знайомі; якщо всі рухи знайомі, то першим виконують найскладніший за координацією рух (наприклад: лазіння по драбині) або найважчий за фізичним навантаженням (повзання по лаві, сидячи на п'ятах, лазіння по канату). Другим і третім основним рухом на занятті доцільніше планувати той, що розучувався попереднього тижня. Поєднуючи основні рухи на занятті, слід пам'ятати: якщо один з них вимагає страхування, то інший рух має бути нескладним (наприклад, бажано уникати поєднання вправ з рівноваги та лазіння по драбині). Деякі основні рухи, що потребують більшого простору, доцільніше планувати на свіжому повітрі (стрибки з короткою скакалкою, метання на дальність). Перш ніж планувати складні основні рухи на занятті, варто запропонувати дітям подивитися як їх виконують старші, спробувати їх виконати у повсякденному житті, на прогулянці. До таких рухів належать у молодшій групі "ластівка", вправи з м'ячем (кочення, кидання м'яча одне одному, педагогу та ін.); у середній групі — стрибки через коротку скакалку, перехід по гімнастичній стінці з прольоту на проліт вправо і вліво приставним кроком; у старшій — стрибки через довгу скакалку, підготовчі вправи до лазіння по канату тощо (ці вправи діти виконують у зручному для них темпі).
Формування рухової навички
На вибір способу організації дітей впливає і рівень сформованості у них певної рухової навички. Принагідно зазначимо, що кожній стадії (фазі) формування рухової навички - відповідає певний етап навчання (назву етапів подаємо у дужках). На першій стадії формування рухової навички (формування початкових умінь) діти виконують рух скуто, нераціонально, із суттєвими технічними помилками. На цьому етапі дітей ознайомлюють з рухом, пояснюють техніку його виконання та домагаються уміння виконувати цей рух у загальних рисах. На другій стадії формування рухової навички (поглиблене розучування) рух набуває цілісного координованого характеру. На кінець цієї фази діти виконують рух загалом правильно, однак ще немає впевненості та легкості у виконанні. На цьому етапі відбувається поглиблене розучування руху, уточнюється технічна правильність його виконання. Третя стадія формування рухової навички (закріплення та удосконалення рухової дії) характеризується тим, що рух виконується чітко, легко, вільно, у швидкому темпі, в різних умовах. На третьому етапі весь рух чи окремі його компоненти мають виконуватися автоматично, без надмірних м'язових та мозкових зусиль. Педагогам слід пам'ятати: діти спершу засвоюють основу руху, потім вчаться техніки його виконання, тому спочатку доречно використовувати індивідуальний, фронтальний або потоковий способи організації дітей, пізніше — позмінний, потоковий чи станційний способи. Водночас не всі вихователі самі досконало володіють технікою рухів, умінням правильно показати, зрозуміло пояснити їх, допомогти дітям вибрати найбільш підходящий для них спосіб виконання. Це призводить до такої помилки, як заміна важливого на перших етапах позмінного способу станційним або іншим, використання яких доцільне пізніше — на етапі закріплення та удосконалення.
Моторна щільність заняття
Обираючи спосіб, варто брати до уваги такі показники моторної щільності заняття (співвідношення часу, витраченого на виконання дитиною рухів, до загальної тривалості заняття): ♦ фронтальний спосіб — 75-88%; ♦ колове тренування — 72-84%; ♦ груповий спосіб — 66-75%; ♦ потоковий спосіб — 62-70%; ♦ позмінний спосіб — 58-66%; ♦ індивідуальний спосіб — 18-24%. Станційний спосіб організації дітей доцільний при закріпленні та удосконаленні виконання рухів. У практичній роботі педагоги мають пам'ятати про "плюси" і "мінуси" кожного з! способів організації дітей і відповідно до цих с ос близостей застосовувати їх на фізкультурних заняттях. Грамотне їх використання допомагає створювати умови для повноцінного фізичного розвитку дітей, ефективного засвоєння основних рухів і активізації їхньої рухової творчості. |
Комментариев нет:
Отправить комментарий