"Як у маленького деревця турботливий садівник
укріплює корінь…, так і педагог повинен турбуватися
про виховання у своїх дітей почуття безмежної
любові до України…, вірності великим традиціям."

В.О. Сухомлинський

Патріотичне виховання

Патріотизм (грец. patris — батьківщина) — це любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу. 

 

Особистісні якості та риси характеру, притаманні свідомому громадянину й патріоту:

· повага до батьків, свого ро­доводу, традицій та історії рідного народу;

· пра­цьовитість;

· висока художньо-естетична культура;

· патріотична самосвідомість та громадянська від­повідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;

· повага до Конституції, законів Української держави;

· досконале знання державної мови.

 

Завдання патріотичного виховання

· Формування любові дорідного краю (причетності до рідного дому,сім'ї, дитячого садка, міста).

· Почутт явласної гідності як представників свого народу.

· Виховання любові, поваги до своїх національних особливостей.

· Формування духовно-моральних взаємин.

· Формування любові до культурного спадку свого народу.

· Толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, іншихлюдей.

 

Патріотичне виховання як цілісна система ґрунтується на фундаменталь­них принципах.

Принцип природовідповідності виховання означає врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.

Принцип культуровідповідності,який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства.

Принцип етнізації виховного процесу означає наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина.

Принцип гуманізмуозначає сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини, джерел її життєвих сил (в центрі уваги перебуває дитина з її потребами, запитами, можливостями і здібностями); повага до особистості дитини, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.

Принцип демократизму передбачає, що учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.

Принцип інтегративності передбачає єдність педагогічних вимог навчального закладу, сім'ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучення батьків. Здійснення гуманних, стійких і єдиних вимог до дітей з боку різних соціальних інститутів, посилення педагогічного впливу на них, підвищення спільними зусиллями ефективності виховного процесу.

Принцип безперервності виховання означає забезпечення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини. Нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формування цілісної та всебічно розвиненої особистості.

Основні напрями патріотичного виховання